Історія найпершого Харківського кінотеатру

Любителі кіно завжди хочуть подивитися свій улюблений фільм саме на великому екрані. І де це можна зробити краще ніж у кінотеатрі? У Харкові є багато кінотеатрів на будь-який смак. Якісь із них дуже маленькі та розраховані на малу кількість відвідувачів, а якісь просто величезні та вміщують у залі близько тисячі людей. Як і всі будівлі в окрузі, кінотеатри мають свою довгу і іноді дуже цікаву історію. Одним із таких кінотеатрів є “Боммер”. Чим він такий цікавий? Що він пережив? І як дивилися кіно прості харків’яни сто років тому? Далі на kharkov-trend.

Передісторія

Для багатьох здасться дивним, але першовідкривачем не лише вітчизняного, а й світового кінематографа вважається звичайний харківський кріпак Йосип Тимченко. Ця людина закінчила спочатку церковно-парафіяльну школу, а через деякий час почав навчатися на механіка в Харківському університеті. Коли Йосип набрався більше досвіду і отримав славу хорошого фахівця, у січні 1984 року він представив на з’їзді московських дослідників свій винахід. Це був апарат, який проектував зображення на екрані. На жаль такий пристрій, крім самих учених, не зацікавив нікого.

Ніхто спочатку не зрозумів, що таке кінематограф. А кінематограф – це дуже складна річ, яку людина не змогла відразу усвідомити і не змогла освоїти досконало. Тому до Харкова кінематограф прийшов лише 1896 році. На той час у саду Комерційного клубу вперше фільм демонстрував агент англійської кінокомпанії під назвою “Монне”. Є навіть легенда, що у вересні цього ж року на вулиці Катеринославській, яка нині зветься Полтавський шлях, усередині фотоательє дуже відомий на той час харківський фотограф Олександр Федецький зняв найперший на території України фільм. Ця робота розповідала про урочисте перенесення чудотворної Озерянської ікони з Курязького монастиря до Харкова. Через три місяці цю роботу представили в оперному театрі. Формат фільму був представлений не як кінематографічна стрічка, а як живі фотографії життя простих харків’ян.

Створення кінотеатру “Боммер”

Але лише через десять років, а саме в 1906 році, почали з’являтися кінотеатри, що постійно працюють. На жаль, більшість з них організовувалися в просто жахливих місцях, які були погано пристосовані для показів фільмів. Ці приміщення лише орендували на якийсь час, або переобладнали домашні приміщення. Брати Боммер із Франції вирішили виправити цю ситуацію та відкрити свій кінотеатр у спеціально відведеній для цього будівлі, яка служила повноцінним першим кінотеатром Харкова. Для своїх потреб брати обрали приміщення біля готелю на вулиці Катеринославській (Полтавський шлях) і відкрили там капітальний кінотеатр, і надали йому, як уже можна було зрозуміти, своє прізвище.

На першому поверсі цієї будівлі розташовувався зал для глядачів на цілих 380 місць, а на другому поверсі було величезне фойє з оркестром. Крім свого кінотеатру, брати Боммери стали найпершими в Харкові, хто систематично знімав кінохроніку життя простих харків’ян. Головна кіноконтора Боммерів розміщувалася правда не в Харкові, а в Ростові, але філії були, звичайно, і в Харкові, і в Дніпрі, і в Ялті, і в багатьох інших містах.

Післяреволюційний період

На жаль після червоної революції 1917 року брати-французи Боммери припиняють свою кінематографічну діяльність у Харкові та на всій території колишньої імперії. На жаль і кінотеатр “Боммер” теж тимчасово припиняє свою діяльність, але через три роки, а саме в 1920 році, він знову готовий до відвідування завдяки радянській владі.

Найулюбленіше місце кіноманів перейменовують і називають просто “Кінотеатр № 5”. Враховуючи, що кінотеатр був дуже популярним серед городян, які просто натовпами ходили сюди на кіносеанси, тут не могло не статися якоїсь надзвичайної події. На фільм “Шкіряні рукавички” зібралося просто величезна кількість охочих зайняти місця ближче до екрану, щоб все краще побачити. Звичайно ж, через це трапилася тиснява на сходах. Поруччя були недостатньо міцними і не були розраховані на таку кількість людей, через що вони просто обвалилися. Ця жахлива подія призвела до загибелі кількох людей. Після цього жахливого випадку, а також величезного скандалу через стовпотворіння в іншому кінотеатрі з назвою “Ампір” за три роки до цього абсолютно всі харківські кінотеатри почали нумерувати місця і вказувати їх відповідно в квитках. Крім цього, на початку 1920-х років у всіх місцевих кінотеатрах почали з’являтися піаністи, які супроводжували все дійство, яке відбувалося на екрані грою на піаніно. Через це власники кінотеатрів почали вводити правила поводження, наприклад: нікому не дозволялося під час сеансу тупотіти ногами у разі, коли рвалася стрічка.

Кінотеатр перейменовували ще кілька разів. Наприклад 1927 року кінотеатр носив назву “Імені Карла Маркса”, а 1940 році кінотеатру привласнили назву “Імені Дзержинського”.

За часів Другої світової війни будівлю, на щастя, не було пошкоджено. Більше того, кінотеатр продовжував свою роботу і допомагав харків’янам трохи відволікатися від жахів війни.

1951 році будівлю повністю реконструюють. Саме тоді на другому поверсі у фойє роблять другий зал для глядачів, який вміщував у собі 280 осіб. Крім цього, у кінотеатрі починають проводити спеціальні зустрічі відомих акторів і режисерів з глядачами.

Після розвалу Радянського союзу

Перше з чого розпочала нова влада, так це у 1993 році перейменувала кінотеатр і привласнили йому назву “Зустріч”. Але ця назва кінотеатра не прижилася. Буквально через десять років, а саме у 2003 році, кінотеатр отримує назад свою першу історичну назву. Так-так його знову називають на честь його творців братів Боммерів. У кінотеатрі “Боммер” почали показувати різні некомерційні, але дуже популярні фільми, зокрема, фільми-переможці абсолютно різних сучасних кінофестивалів. Найчастіше це були студентські експериментальні роботи, але траплялися і майстри кінематографу, що віддали роки свого життя фільмам.

У 2007 році місцева влада хотіла, щоб цей кінотеатр приватизували, а виручені від продажу кошти пустити на закупівлю ліків. Звичайно ж, відбувся суспільний резонанс і багато харків’ян вийшли на мирні акції. Місцева влада не могла встояти під натиском людей і була вимушена відступити, тому кінотеатр був врятований.

Завдяки сміливим та відчайдушним харків’янам, кінотеатр “Боммер”, так і залишився комунальним підприємством, яке знаходиться в руках Харківської обласної ради. У кінотеатрі продовжили крутити арт-хаусне та інтелектуальне кіно, документальні фільми та влаштовувати цікаві тижні закордонних короткометражок. Найчастіше закордонні фільми тут крутять мовою оригіналу, так що для багатьох це може бути дуже незвичайно. Тут не продається, як у звичайних кінотеатрах попкорн, замість нього тут є дорога, але дуже смачна кава. Кінотеатр, на відміну від інших, відмовився вказувати місця на квитках і не користується послугами контролера. Кінотеатр має свій власний сайт, де можна подивитися які сеанси будуть найближчим часом, а також замовити, на ці самі сеанси, квитки. Або ж, звичайно, можна прийти за півгодини до початку сеансу і купити квитки на касі.

Comments

.,.,.,.