Талант – це не просто вроджена здатність, це ще й копітка праця. Люди будь-якої творчої професії неодмінно знають про це. І хоч на вигляд багатьом здається, що грати в кіно дуже легко, на жаль, це не є правдою. Однією з тих, хто перевірила цей вислів на власному досвіді, була Шульженко Клавдія Іванівна. Вона змогла побувати, як у ролі радянської естрадної співачки, так і актриси, так що не з чуток знає, що насправді таке талант. Як же вона досягла успіху? Дізнаємося на kharkov-trend.
Ранні роки життя Клавдії Шульженко
Шульженко Клавдія Іванівна народилася 24 березня 1906 року у Харкові в Олександрівській лікарні. Мати дівчинки була домогосподаркою, а батько працював бухгалтером Головного управління залізниці.
Ще у підлітковому віці дівчина почала співати народні пісні. Співу та нотній грамоті вона навчалася приватно у професора Харківської консерваторії Н.Л.Чемезова. У 1923 році, коли дівчині було всього-на-всього 17 років вона стала артисткою Харківського театру драми під керівництвом Н.Н.Синельникова. У той же час, Клавдія дебютує на сцені як співачка. Вона виконала романс під назвою “Зірки на небі” у спектаклі “Покарання”. Дівчина брала участь у всіх концертах, які їй пропонував сам театр. Водночас вона виступала у робочих клубах та на літніх естрадних майданчиках міста. У цей період вона виконала пісні під назвами “Пісня про цегельний завод” та “Шахта № 3”, які вважаються першими зразками сучасної побутової пісні. Вже влітку 1925 року, коли Клавдії було 19 років, вона починає працювати у Червонозаводському драматичному театрі у Харкові. Через два роки після цього композитор Юлій Мейтус спеціально для Клавдії записує кілька нових творів під назвами “Гранада”, “Червоний мак” та “Червона армія”, які згодом стали дуже популярними.
Підйом кар’єри
У травні 1928 року відбувся перший повноцінний виступ Клавдії Шульженко в Маріїнському театрі, в самому Ленінграді на концерті, присвяченому Дню друку.
З 1929 року артистка почала працювати солісткою джаз-оркестру під керівництвом Я.Б.Скоморовського.
У Ленінградському мюзик-холі у жовтні 1931 року відбулася прем’єра вистави “Умовно вбита”, де Клавдія Шульженко зіграла роль Машеньки Фунтикової. Спеціально до цієї вистави написав музику сам Дмитро Шостокович, а диригентом виступив Ісаак Дунаєвський. Крім цього, Клавдія Шульженко брала участь у програмі “Атракціони в дії”. У 1934 році дівчина вперше з’являється у кінофільмі, який називається “Хто твій друг?” у ролі Віри. 1936 року Клавдія зробила свої перші грамофонні записи. Під час Всесоюзного конкурсу артистів естради, який проходив у 1939 році, Шульженко заспівала три пісні: “Дівчина, прощай”, “Записка” та “Челіта”. Цими піснями естрадна співачка просто справила незабутнє враження на журі та глядачів. Завдяки цьому дівчина стала лауреатом конкурсу та розділила четверту премію у вокальному жанрі з Кето Джапарідзе. Популярність дівчини росла як на дріжджах. Вона записувалася на грамплатівки, які загалом довго не лежали на полицях магазинів. До репертуару входили популярні фокстроти “Андрюша”, “Дядя Ваня”, “Дружба”; танго “Стомлене сонце”.
У 1937 році Клавдія Шульженко почала виступати разом зі своїм чоловіком Володимиром Кораллі в Ленінградському джаз-оркестрі, які перебували під керуванням диригента Олексія Семенова. Дуже швидко, а якщо точніше вже в 1940 році чоловік і дружина змогли стати мистецькими керівниками цього оркестру, а Семенов – музичним. Завдяки Шульженку та її чоловіку Володимиру Кораллі джаз-оркестр зміг набути величезної популярності та проіснувати аж до 1945 року.
Початок Другої світової війни
Як і для всіх, початок війни для співачки виявився несподіванкою. Але у Харкові жінки не було, бо вона була на гастролях у Єревані. Жінка відразу після звістки про початок війни добровільно вступила до лав червоної армії. Ансамбль, який вони очолювали з чоловіком, став Фронтовим джаз-оркестром Ленінградського військового округу. З цим ансамблем співачка десятки разів виступала для бійців Ленінградського фронту. Пісні чулися як на передовій, так і у військових шпиталях. У репертуарі жінки у 1941 році з’явилася пісня, яка через якийсь час стала просто легендарною. Це пісня польського композитора Єжи Петербурського “Синя хусточка”, яка набула у 1942 році нового тексту Михайла Максимова. Журналісти того часу писали, що лірична героїня, а також художня тема Клавдії Шульженко остаточно сформувалася саме за часів Другої світової війни, бо в репертуарі артистки не можна було більше побачити якихось пісень, що різко виділяються на тлі інших. Хоча сучасники кажуть, що пісні все одно були різні, просто Шульженко вміла робити ці пісні “під себе”. У Ленінграді дівчина дала більше 500 концертів для солдатів, тому вона отримала всесоюзне визнання.
Що коїлося після війни?
Відразу після закінчення війни співачка вирішує виступати ще й сольно. На СРСР Клавдія Шульженко вирішила не зупинятися, бо вона гастролювала навіть за кордоном.
У 1947 році до її репертуару увійшла пісня, яка згодом стала широко відомою “Друзі-однополчани”. У 1954 році виходить її перша довгограюча платівка. У цьому році Клавдія знімається у кінострічці режисера В.П.Строєвого “Веселі зірки”.
Через 2 роки, у липні 1956 року, жінка знайомиться з дуже талановитим кінооператором Георгієм Єпіфановим, який був по вуха закоханий у Шульженка з 1940 року. У той рік чоловік просто купив одну з її перших платівок, а лише за кілька місяців потрапив до неї на концерт у Ленінграді. Саме на концерті він зрозумів, що остаточно і безповоротно закохався у Клавдію Шульженко. Протягом багатьох років він завалював її листами, телеграмами та листівками, поки перебував у відрядженні, а підписував він усі листи як “Г.Є.”. Потім стане відомо, що сама співачка відкладала ці листи окремо. Зустрівшись із чоловіком у реальному житті співачка відповіла йому взаємністю і стала його громадянською дружиною. На жаль, вже в 1964 році цей шлюб розпався, але згодом відновився в 1976 році, після ювілейного концерту співачки в Колонній залі Будинку Союзів. Єпіфанов, який був присутній у залі, був вражений виступом і вирішив стати ініціатором примирення.
1980 році Клавдія Шульженко записала свою останню довгограючу платівку, яка мала назву “Портрет”. Через рік у видавництві “Молода гвардія” було надруковано її особисті мемуари “Коли ви запитаєте мене…”. У 1983 році жінка брала участь у зйомках телевізійного фільму “Вас запрошує Клавдія Шульженко”, який на секундочку крутили на першому каналі Центрального телебачення.
Смерть великої актриси й співачки
Клавдія Іванівна Шульженко дуже довго і тяжко хворіла. Вона навіть перед смертю впала в кому, яка тривала цілих два тижні. Лікарі як могли боролися за її життя, але нічого не змогли вдіяти. 17 червня 1984 року Клавдія Іванівна Шульженко померла. Поховали її в Москві на Новодівичому цвинтарі. Очевидці, що прийшли на похорон, стверджували, що в той день йшов дощ, але коли труну вже опускали в могилу, раптом визирнуло сонце.
Колишній чоловік Клавдії Шульженко Володимир Кораллі помер через 11 років і його поховали поряд із нею.