Історія кінотеатрів Харкова тісно пов’язана з розвитком кінематографа. Наприкінці XIX — на початку XX століття місто стало одним із важливих центрів культурного життя, де активно розвивалися нові види мистецтва. Саме тоді харків’яни познайомилися з кінематографом, а згодом у місті почали з’являтися перші стаціонарні кінотеатри. Так само, як і в сучасних кінотеатрах, у минулому глядачам пропонували комфортний перегляд фільмів. Старі кінотеатри мали багато незвичних для сучасного глядача особливостей, які дозволили їм стати важливою частиною історії дозвілля містян. Далі на kharkov-trend.
Перші кінопокази у Харкові
Перші публічні демонстрації кінофільмів у Харкові відбулися наприкінці XIX століття, невдовзі після винаходу кінематографа. Перші фільми у місті так само, як і у світі загалом, показували не в спеціалізованих кінотеатрах, а в театрах, концертних залах, цирках або навіть у тимчасових павільйонах.
Такі покази були справжньою сенсацією. Глядачів дивували короткі документальні стрічки, у яких можна було побачити сцени з повсякденного життя, рух транспорту чи прогулянки містом. Хоча тривали ці фільми лише кілька хвилин, вони викликали величезний інтерес у публіки.
У 1896 році в місті відбувся перший показ кіно, який організував харківський фотограф, а згодом і кінооператор, Альфред Федецький у приміщенні літнього театру в Саду імені Тараса Шевченка, який тоді мав назву Комерційний. У 1890-х роках у місті почали з’являтися перші підприємці, які купували кінопроєктори та влаштовували кінопокази зазвичай під час свят у парках, де для цього споруджувалися тимчасові споруди.
Кінотеатри у період німого кіно
На початку XX століття у Харкові почали відкриватися перші стаціонарні кінотеатри. Вони розташовувалися переважно в центральній частині міста — поблизу вулиць і площ, де було найбільше відвідувачів. Кінотеатри того часу часто мали вишуканий інтер’єр: декоративну ліпнину, великі люстри, просторі фойє, приміщення були оздоблені гарними меблями, картинами та штучними рослинами. Будівлі перших стаціонарних кінотеатрів Харкова нагадували театри.
Оскільки фільми не мали звукового супроводу, під час показів у залах часто грав живий оркестр або піаніст, який створював музичний фон до подій на екрані. Іноді під час показів працювали спеціальні ведучі — конферансьє, які пояснювали глядачам сюжет фільму. Це робило перегляд більш зрозумілим і захопливим.
Однією з незвичних особливостей кінотеатрів минулого було розміщення на першому поверсі кінозалу, а на другому фойє, де грали музиканти, а глядачі очікували на показ кіно. Це було зумовлено тим, що перекриття в будівлях перших кінотеатрів міста були здебільшого дерев’яними, а оскільки глядачі дуже бурхливо реагували на події фільмів, існував ризик, що вони могли провалитися на перший поверх, якби кінозали були розміщені на другому поверсі.
Ще однією з особливостей харківських стаціонарних кінотеатрів минулого була відсутність чітко визначених місць, проте з часом це змінилося. Існує легенда, що перший харківський стаціонарний кінотеатр “Боммер” почав закріплювати за кожним квитком конкретне місце для контролю кількості відвідувачів, через трагічний випадок. За легендою перед початком кіносеансу в кінотеатрі зібралася настільки велика кількість людей, що коли натовп з другого поверху — фойє спускався на перший, під вагою людей обвалилися сходи.
Найстаріші кінотеатри Харкова
Найпершим стаціонарним кінотеатром у місті та в Російській імперії став кінотеатр “Боммер”, названий на честь братів французів, які й відкрили його у Харкові у 1908 році.
Ще одним раннім кінотеатром міста був “Міньйон”, який відкрився на початку XX століття. Так само, як і “Боммер”, він був розташований на вулиці Полтавський Шлях. “Міньйон” відкрився у прибутковому будинку гірничого інженера П. І. Іванова.
Серед популярних і гарно декорованих кінотеатрів початку XX століття також був кінотеатр “Ампір”, який відкрив власник будівлі на вулиці Сумській Д. І. Харитонов.
Кінотеатри в радянський період
Після встановлення радянської влади кінотеатри в Харкові були націоналізовані та стали частиною державної системи кінопрокату. У цей час кіно почало активно використовуватися як засіб пропаганди, але водночас залишалося популярним видом дозвілля. Кінотеатри у Харкові продовжували працювати навіть у часи складних для міста історичних періодів, як, наприклад, Друга світова війна.
У другій половині XX століття похід до кінотеатру був однією з найпопулярніших форм відпочинку. Люди приходили на прем’єри нових фільмів, зустрічалися з друзями, проводили час із родиною. У місті відкривалися нові кінотеатри, а старі будівлі перебудовувалися. Багато з них мали великі зали, розраховані на сотні глядачів. Наприкінці століття у великих кінотеатрах Харкова перед сеансами у фойє працювали буфети, де продавалися бутерброди, морозиво та солодкі напої, які можна було з’їсти за столиками у фойє, але не можна було брати із собою до залу. Загалом у часи СРСР у Харкові діяло близько 30 кінотеатрів.
Джерела:
