Назва цього театру говорить сама за себе. Це місце призначене для відвідування саме дітей. Сюди приходять діти, та й дорослі теж, щоб подивитися, як оживають дитячі історії та казки. Це залишає незабутні враження на душі дітей і багато хто із задоволенням повертається сюди знову і знову. Але що було в даному театрі у XX столітті? Які вистави показували у театрі дітям? Та й взагалі як він зароджувався і з чиєї ініціативи? Про це йтиметься у цій статті на kharkov-trend.
Передісторія театру для дітей
Отже, спочатку театр був заснований у Харкові далекого 1920 року. Ініціатором цієї ідеї виступила Вища театральна школа за безпосереднього сприяння професора Харківського університету імені В.Н. Каразіна Олександра Білецького. Театр розпочали створювати на основі першої державної театральної школи. У новостворену школу було, звичайно ж, призначено художнього керівника, ним виявився досить відомий харківський режисер Микола Синельников і завідувач Сергій Пронський. Школі надали приміщення колишнього театру мініатюр, яке було порожнім уже кілька років. У грудні все того ж 1920 року “Театр казки”, таку назву мав театр на той момент, відкрився і провів свій перший спектакль, який називався “Злий Гал” за п’єсою М. Толмачової. Вже на початку 1921 року театр перейменовують і називають Першим державним театром для дітей. Перші вистави, в тому числі і спектакль “Подвиги Геркулеса”, оформлював дуже відомий театральний художник і режисер Микола Акімов. Дуже відомою виставою, яку тут ставили “Хубеані”. Музику до цієї вистави написав сам Ісаак Дунаєвський, а всі декорації були зроблені художником Борисом Косарєвим. До речі, з Косарєвим багато хто пов’язує виникнення авангардного живопису в Україні. Саме у цьому театрі розігрувалась п’єса “На зорі” Володимира Гжицького, що стало першим текстом української п’єси для дітей.
1933 році театр перейменовують у Театр юного глядача, а 1935 році змінюється головний режисер театру. Ним став учень Леся Курбаса, виходець із театру “Березіль” Володимир Скляренко.
Несподівано нагрянула Друга світова війна і для безпеки всього персоналу театр евакуювали до Західного Сибіру. На превеликий жаль багатьох харків’ян, театр вже не повернувся до України до 1944 року, але навіть тоді його перенесли до Львова.
Відродження спадщини
Харківська місцева влада, звичайно ж, захотіла, щоб театр знову запрацював на рідному місці. Тому театр юного глядача організували на пропозицію Міністерства культури УРСР, виконавчого комітету Харківської обласної Ради трудящих шляхом ліквідації Харківського пересувного драматичного театру та створення на його основі театру. Звичайно ж була видана спеціальна постанова Ради Міністрів Української РСР № 503, яка була опублікована у квітні 1960 року. Тут в ухвалі навіть була вказана ціна за квиток, яка була у розмірі від двох до п’яти рублів.
За стандартом театр мав штатний розпис, який встановлював адміністративно-управлінський персонал Харківського театру юного глядача. Усього було п’ятеро штатних робітників: три пожежники з окладом в 300 рублів, адміністратор з окладом 650 рублів і директор з окладом 1750 рублів.
Директором нового театру було призначено Феоктиста Олександрина. Ось склад артистів виявився досить цікавим, бо до нього увійшли і старі артисти вже розформованого театру, і нові артисти, про які мало хто знав. Зі старих акторів тут наприклад були Павло Крамчанінов, Жанна Савченко, Борис Товкач, Ольга Шабельник та Людмила Прудкіна. А ось нові артисти були переважно випускники Харківського театрального інституту, такі як Павло Третяк, Михайло Шипша, Вадим Поляков, Володимир Антонов, Аза Резніченко та Світлана Шипша. Коли про відкриття дитячого театру почули інші артисти, вони також почали масово йти сюди. Так тут опинилися Олександр Біляцький, Микола Самойлов, Всеволод Чайкін та Ірина Пєтухова.
Перші виступи театру розпочалися 22 жовтня 1960 року. Першою постановкою, яку зіграла нова трупа, стала “Іменем революції” за п’єсою Михайла Шатрова.
Режисерами, яких взяли тоді на службу виявилися Олександр Синявський та Самарій Однопозов. Створювали усі декорації Сергій Іоффе, Сергій Вербук, Микола Кужельов, Григорій Батій та Олександр Абманов. Композитори, які найчастіше створювали музику для театру, були Борис Ячнов, Валентин Іванов, Олександр Блох, Георгій Гуменюк, Марк Кармінський, Ірина Губаренко.
1968 році режисер Леонід Хаїт ставить постановку під назвою “Останні листи”. Ця п’єса була заснована на передсмертних посланнях засуджених Сталіним людей. Тут було п’ять розділів: “Бій”, “Облава”, “Застінок”, “Трибунал”, “Покарання”. З зрозумілих причин вистава була відразу ж заборонена, а Леонід Хаїт мав раптово покинути Харків назавжди.
У 1971 році було прописано норму, яка свідчила, що директор театру знімається з посади і призначається Міністерством культури УРСР.
У 1972 році сталася страшна пожежа, яка дуже сильно пошкодила будівлю. Трупа театру поневірялася різними клубами, поки на якийсь час не влаштувалася в місцевому палаці культури “Харчовик” і там уже чекала, коли їхня рідна будівля буде відновлена. У такий важкий час режисером театру стає Олександр Біляцький. У 1977 році Біляцький ставить дуже резонансну постановку “Листи до друга” І.С.Шура та А.Лиханова. Ставлячи цю виставу, режисер обмірковував створення трилогії про харків’ян. Другим спектаклем цієї трилогії стала п’єса Харківського драматурга З.Сагалов “Початок фанфарного маршу”. Прологом цієї трилогії стала постановка під назвою “Іменем революції” за п’єсою М.Шатрова. Останньою п’єсою цієї трилогії став спектакль “Запитай колись у трав”. На жаль 1983 році Олександр Біляцький залишає театр для дітей та юнацтва та йде до Харківського державного академічного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка.
На початку 1990-х років будинок театру було відновлено, тому вся трупа та персонал переїжджають до відновленого театру.
Театр у XXI столітті
Насправді із театром нічого особливо не відбувалося після розвалу СРСР.
У 2015 році завдяки Олександру Ковшуну було створено малу сцену на честь Олександра Біляцького.
Першим директором, якого обрали на конкурсній основі, був Андрій Федорович Гапанович. Сталося це 8 червня 2016 року.
4 квітня 2021 року до 61 дня народження театру було поставлено експериментальну виставу, яка була зібрана з фрагментів актуальних постановок та незвичайний показ театральних костюмів.
Нагороди та досягнення
Харківський дитячий та юнацький театр має безліч перемог, які принесли театру звання лауреата та дипломанта на величезній кількості різних фестивалів. Вистави, які ставилися на сцені театру, отримували визнання не лише харків’ян, а й мешканців Києва, Тбілісі, Нарви та багатьох інших міст Європи.
У 2004 році завдяки старанням Олександра Драчова над постановкою “Лускунчика” був удостоєний муніципальної премії імені Мар’яна Крушельницького у номінації “Краща режисерська робота”.
У 2007 році колектив театру юного глядача призначили найкращим у двох номінаціях І-го Всеукраїнського фестивалю “ТЮЗ-2007”. Нагороди були отримані за кращу сценографію та кращу жіночу роль.
