У Харкові багато місць для культурного відпочинку. Художні галереї, музеї та звичайно ж театри. Але таким собі місцем, куди обов’язково йдуть абсолютно всі любителі спокійного та головне культурного проведення часу – є Харківський драматичний театр. А якщо людина ще не була в цьому театрі, то вона повинна обов’язково відвідати цей театр. Але що ж такого особливого є в Харківському драматичному театрі? Наскільки довгу історію він має? І чому його все ж таки варто відвідати абсолютно кожному? Далі на kharkov-trend.
Історія цього місця
Весь довгий шлях цього театру починався в тінистих алеях Саду друкаря. На той час уже десять років, як відбулася червона революція 1917 року. Саме наприкінці 1920-х років з ініціативи харківського союзу несучих друковане слово у маси розпочалася організація клубу будівлі для проведення дозвілля та культурної реалізації членів даного союзу. І, звичайно ж, для них виділили власну будівлю.
Саме на основі цієї аматорської сцени закладаються основні правила майбутнього драматичного театру. Офіційне ж відкриття Харківського драматичного театру відбулося в 1933 році і завдячує він своєю появою ідеї пропаганди культури, яка проходила на теренах усього СРСР. Підтвердженням цієї ідеї є те, що першою п’єсою, яка була поставлена тут, був “Ревізор” Миколи Васильовича Гоголя. Ця п’єса дуже красиво і дуже тонко висміювала всі недоліки імперського світоукладу на прикладі невеликого містечка, що окремо взято.
Звичайно ж, даному театру необхідний був керівник і першим її керівником став режисер Микола Васильович Петров. Режисер був із Петербурга і зі свого минулого театру привіз із собою своїх найкращих акторів, серед яких були В.Еренберг, К.Хохряков, Л.Скопіна та В.Малінін.
Також місцева влада віддала у розпорядження театру друкарню. З її допомогою друкувалися різні книги, газети та буклети, що просто в короткий термін допомогло драматичному театру набути величезного розголосу переважно серед інтелігенції міста та передмість. Ще більше популярності, у колах культурних людей, театр отримав завдяки відкриттю театральної студії та проведенню у ній творчих вечорів. Це була просто нова течія в театральному мистецтві.
На жаль 1934 році столицю УРСР було перенесено до Києва, а тому театр втратив свою друкарню та деякі інші привілеї, які були надані саме столичному театру. Через це директор цього театру вирішує його покинути. Місце керівника звільнилося і його мав хтось зайняти, але офіційно на цьому місці з’явилася людина лише 1936 році. Новим керівником став Олександр Григорович Крамов. Він і став можна сказати справжнім батьком театру, адже він став незмінним керівником протягом багатьох років і звів за півтора десятиліття своєї роботи театр з аматорського рангу в ранг професійний. На секундочку, саме за часів його роботи у театрі виступали такі знаменитості, як Віктор Володимирович Золотарьов.
Але тут несподівано для багатьох настала Друга світова війна. Звичайно ж, коли ворог почав підходити до Харкова вся харківська театральна трупа була евакуйована з міста. Навіть у такий важкий час абсолютно ніхто не збирався відпочивати і харківські актори продовжували реалізовувати свій потенціал. Вони виступали на сцені Хабаровська, Улан-Уде та Іркутська, надихаючи та відволікаючи від жаху війни свою публіку.
Післявоєнний період
Дякувати Богу будівля не сильно постраждала під час війни. Отже, після закінчення війни актори повернулися до роботи у своїх рідних стінах. На жаль, така подія через шість років була затьмарена смертю батька цього театру Олександра Григоровича Крамова. Усі були в глибокій печалі, але треба було знайти наступника театру. Новим наставником та натхненником був Олександр Сергійович Барсегян, який більш ніж півстоліття був ідейним натхненником та покровителем Харківського драматичного театру. Саме завдяки його творчому генію, який зміг дуже чітко зловити дух того часу, театр зміг отримати звання “академічний” у 1971 році.
Справи театру йшли в гору, але на превеликий жаль пожежа 1978 року затьмарила всіх акторів і шанувальників. Абсолютно весь будинок повністю згорів. Тому, не маючи більше місця для виступів, вся трупа перейшла до скромного Будинку культури працівників зв’язку, що розташоване на вулиці Скрипника № 7. Там актори багато років грали на не професійній сцені.
Лише 2003 року після того, як будівля десятки років реконструювалася за проектом Рабіновича Михайла Самуїловича та Другака Олександра Григоровича, Харківський драматичний театр зустрів у своїх нових стінах відвідувачів та акторів. Через багато років він знову зміг нести в маси мудрість та радість.
2011 року Олександр Сергійович Барсегян помер. На сцені він здійснював постановки понад 80 п’єс переважно української, але також і світової, класичної та сучасної драматургії. На його посаду довго шукали людину, яка могла б також добре керувати театром. І у 2015 році очолювати театр став заслужений працівник України Сергій Анатолійович Бичко. З його приходом театр почав дуже швидко змінюватись. Так 5 березня 2017 року було відкрито довгоочікувану малу сцену “Портал на Гоголя 8”.
З приходом нового директора Харківський драматичний театр став дуже динамічно розвиватися, сміливо йти на різні експерименти, створювати концептуальні, дуже гострі та яскраві театральні постановки, які дозволяють колективу зайняти свою нішу не лише у театральному житті Харкова, а й усієї України загалом.
Архітектура будівлі
Зал старого театру було розраховано на тисячу людей. Сама ж будівля архітектурно нічим не відрізнялася від таких самих будівель, виконаних у стилі сталінського ампіру. Будівля змогла повністю пережити Другу світову війну, але, як уже говорилося вище, не змогла пережити пожежу 1978 року.
Сучасна ж будівля дуже добре поєднує в собі модерн і класику, при цьому вся будівля візуально показує наступність епох і як би те, що час не має влади над мистецтвом. Центральний фасад будівлі прикрашають чотириколонні портики доричного ордера, при цьому кожна колона увінчує скульптура музи, балкон за витонченими балясинами, широким профільованим карнизом на кронштейнах, пілястрами іонічного ордера і декорованими фільонками з трикутним фронтоном.
Звичайно ж під час останньої перебудови змін зазнали і зал для глядачів, і сцена, і фойє. Місткість зали до речі була дуже зменшена до 472 місць, але при цьому зал набув характерного для театрів планування.
Як дістатися до Харківського драматичного театру?
Отже сюди можна дістатися на машині трасою М 03 Київ – Лубни – Полтава – Харків або ж трасою М 26 Харків – Запоріжжя – Сімферополь. Можна сюди дістатися також і об’їзною по Сумській – площа Поезії – Чернишевській до театру драми.
Також до театру можна дістатися за допомогою громадського транспорту. Наприклад можна доїхати на метро сівши на зелену гілку і доїхавши до станції метро “Архітектора Бекетова” або ж на синю гілку і доїхати до станції метро “Історичний музей”. Від цих станцій до театру буде лише кілька кварталів. І щоб не заплутатися можна запитати в людей, як дійти до драматичного театру. Також в цей район можна дістатися за допомогою автобуса чи трамваю.