Впізнаваними українські міста роблять їхні незвичайні місця, унікальні будівлі або інші об’єкти. Як правило, саме з ними пов’язані й цікаві історії. Далі на kharkov-trend.
Для Харкова такою локацією стала кіноконцертна зала “Україна”. Хоч вона і начебто захована серед дерев у саду імені Т. Г. Шевченка, про неї знає кожен, хто принаймні трохи цікавиться життям міста.
Літній музичний театр просто неба
У 1946-1947 роках, коли Харків поступово відновлювався після Другої світової війни, на території саду імені Т. Г. Шевченка вирішили побудувати літній музичний театр просто неба. Авторами нового проєкту стали М. Ареф’єв, Є. Любомілова та Г. Маяк. Саме їхній задум і було реалізовано на місці майбутньої кіноконцертної зали “Україна”.
Тільки на перший погляд, новий театр просто неба у Харкові здавався звичайним. Насправді ж він приховував багато чого цікавого у собі. По-перше, згідно з планом, він мав одночасно вміщувати 1 800 осіб. Для порівняння варто зазначити, що найбільша зала ХНАТОБу вміщує 1 500 осіб. По-друге, над розрахунками показників акустики працював інженер-технолог з Харкова Олександр Гінзбург. Відомим він став завдяки своїм неперевершеним роботам. У Харкові він створив будівлі “Золота рибка”, що навпроти театру імені Т. Г. Шевченка, а також вишуканий будинок на вулиці Григорія Сковороди, 19. Чимало зусиль доклав Олександр Гінзбург для літнього музичного театру в саду імені Т. Г. Шевченка. Він спроєктував залу у формі мушлі для того, щоб звук рівномірно розходився нею. Тому кожна подія, що проходила у музичному театрі, приносила справжнє задоволення.
У 1940-х – 1950-х роках літній музичний театр у саду імені Т. Г. Шевченка вважався одним з найкращих в Україні. На його сцені виступали популярні співаки, танцюристи, коміки, хори й т. д. Можливо, саме через таку активну експлуатацію, вже через 10 років споруда потребувала суттєвого ремонту. Ба більше, навіть реконструкції.
Будівництво кіноконцертної зали “Україна”
Реконструкція літнього музичного театру в саду Т. Г. Шевченка мала закінчитися до 23 серпня 1963 року – до 20-ї річниці визволення Харкова. Відповідальним за проєкт відновлення був випускник Харківського інженерно-будівельного інституту Вадим Васильєв. Оскільки він працював з обмеженим бюджетом, то запропонував ідею вантового покриття.
Пропозиція молодого архітектора була розглянута та схвалена, адже підходила ідеально. Якщо детальніше, то за його проєктом мали зробити так, що дві похилі підковоподібні залізобетонні арки утримуватимуть розтягнуті між ними ванти (металеві троси), які своєю чергою утримуватимуться цими ж вантами. Зверху на них укладеться покрівля, під ванти вмонтується підвісна стеля. Ні стіни, ні фасад ніякого навантаження не матимуть, тому їх можна зробити з найдешевших матеріалів. Сама покрівля нагадуватиме сідло.
Говорячи про нову конструкцію у саду імені Т. Г. Шевченка, фахівці та харків’яни відзначали купу її переваг. По-перше, завдяки гарному проєктові планувалося, що споруду побудують дуже швидко. По-друге, оскільки вона буде без колон, більше нічого не заважатиме глядачам. І по-третє, її вартість буде у 4-5 разів меншою у порівнянні з традиційними конструкціями. Остання перевага стала вирішальною, адже завдяки економії на будівництві, замість відкритого літнього майданчика з’явилася можливість зробити повноцінну закриту кіноконцертну залу.
По завершенню будівництва концерти та вистави почали проходити протягом всього року. Діяльність нової зали не припинялася навіть взимку, адже вона була оснащена оригінальною системою обігріву.
Так замість звичайного реконструйованого літнього музичного театру харків’яни отримали сучасну кіноконцертну залу “Україна”.
