Гра вуличних музикантів у Харкові зачаровує з перших секунд. Талановиті митці стали невіддільною частиною міста, оскільки з кожною своєю композицією вони дарують перехожим частинку себе. Не уявляють сади, парки та центральні вулиці міста без них і самі харків’яни. Вуличні музиканти для них – це про атмосферу, про затишок, про патріотизм. Далі на kharkov-trend.
Історії про вуличних музикантів та харків’ян дуже цікаві та щирі, адже містяни оберігають митців від утисків влади, а ті, своєю чергою, захищають їх на фронті.
Чому неможливо уявити Харків без вуличних музикантів?
Гра вуличних музикантів супроводжує харків’ян постійно – вони не тільки присутні на всіх концертах та ярмарках, а й прикрашають звичайні вечори. Насолодитися їхньою живою музикою можна у саду імені Т. Г. Шевченка, у Центральному парку, на виході зі станції метро “Університет” й т. д.
Деякі музиканти з’явилися на вулицях міста нещодавно і до їхньої майстерності тільки звикають. Проте переважна більшість з них відома містянам протягом десятиліття. Вони грають вже звичні мелодії найпопулярніших українських та закордонних композицій. І традиційно склалося так, що уявити місто без їхнього мистецтва просто неможливо. Тому харків’яни обов’язково зупиняються, щоб послухати їхню гру та подарувати вдячну посмішку.
Заборона грати вуличним музикантам у саду імені Т. Г. Шевченка
У травні 2021 року місто сколихнула неочікувана новина: вуличним музикантам забороняють грати у саду імені Т. Г. Шевченка. Міська влада пояснила своє рішення тим, що деякі харків’яни скаржаться на те, що гуляти там стало надто шумно. Проте, як альтернативний варіант, музикантам запропонували площу біля оперного театру.
Реакція небайдужих містян не змусила довго чекати на себе. Вже наприкінці місяця, а саме 28 травня, у Харкові пройшов концерт на підтримку вуличних музикантів. За даними поліції, на захід прийшли понад 200 містян. Серед них були й відомі виконавці: гурт “Папа Карло”, Борис Севастьянов, Олег Каданов, Назар Божинський та інші. Вони встановили апаратуру та виступали поруч із монументом Кобзаря.
Своїми діями харків’яни хотіли довести, що ті вуличні музиканти, які грають в саду імені Т. Г. Шевченка, аж ніяк не заважають перехожим. За їхніми словами, митці навпаки сприяють розвитку громади, а також створюють неповторну атмосферу.
У результаті звичайним харків’янам вдалося відстояти права вуличних музикантів міста та довести, що заборона виступати нічим не регламентується.
Вуличний музикант з Харкова, що обороняє Україну
Початок повномасштабного вторгнення вніс зміни й до звичного життя вуличних музикантів Харкова. До початку великої війни харків’янин Віктор грав біля станції метро “Університет”. Ті часи він згадує з теплотою, адже ввечері вихідного дня міг зібрати біля себе приблизно 400 перехожих. Це приносило йому заробіток: спочатку купив гарну гітару, потім – колонку, стійку під мікрофон.
Проте все змінилося, коли район Північної Салтівки почали обстрілювати. Саме там Віктор жив зі своєю родиною. Спочатку вони всі разом ховалися від вибухів, а згодом чоловік допоміг дружині з дітьми переїхати до більш безпечного міста. Сам залишився вдома, евакуював покинутих домашніх тварин до своєї матері на Черкащину. Так поступово концертне життя вуличного музиканта змінилося на військову службу. Разом із батьком він підписав контракт з територіальною обороною, після чого його було призначено обороняти Сумщину.Журналістам Віктор розповідає, що навіть під час служби не забуває про гітару. Часто грає для себе та своїх побратимів. Проте у майбутньому чоловік планує повернутися до Харкова та продовжити довоєнне життя: давати концерти, виступати на весіллях та корпоративах.
