Олександр Ігорьович Муратов (1935-2025) – український та радянський кінорежисер, сценарист. Він пройшов шлях від звичайного харківського хлопчиська до одного з найтонших та найавторитетніших режисерів своєї епохи. А його фільми – це історії про внутрішню боротьбу та пошук національної ідентичності. І це не просто кіно – це ретроспектива життя. Далі на kharkov-trend.
Ранні роки та сім’я
Олександр Ігорьович Муратов народився 21 квітня 1935 року у Харкові. Батько – Ігор Муратов – радянський письменник, чия творчість була відома у літературних колах. Вплив батька та творча атмосфера сім’ї й стали засадами для подальшого вибору професії.
Навчання у ВДІКу та перші кроки у кіно
Наприкінці 1950-х років Олександр вступив до Московського Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) на режисерський факультет. Це був період так званої “відлиги” у радянському мистецтві – часткового послаблення цензури та нових творчих пошуків. Навчання у ВДІКу дало Муратову можливість познайомитися з провідними майстрами кіно та опанувати сучасні методи режисури. У 1959 році, після закінчення ВДІКу, Муратов почав працювати на Центральній кіностудії дитячих та юнацьких фільмів у Москві.
Переїзд до Одеської кіностудії та перші фільми
На початку 1960-х років Олександр Муратов переїжджає на Одеську кіностудію – одну з найбільших у СРСР, де працює як режисер та сценарист. У 1964 році у співавторстві з дружиною, Кірою Муратовою, він створив фільм “Наш чесний хліб”, який став помітною подією в українському кінематографі. Перший самостійний фільм Муратова “Явдоха Павлівна” вийшов у 1966 році.
Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Наприкінці 1960-х років Олександр Муратов переїжджає до Києва та починає працювати на Київській кіностудії імені Олександра Довженка – головній кіностудії України. У цей період він створив низку фільмів для молоді та підлітків: “Великі клопоти через маленького хлопчика” (1967), “Маленький шкільний оркестр” (1968), “Та сама ніч” (1969), “Чи вмієте ви жити?” (1970). У 1973 році вийшов трисерійний телевізійний фільм Олександра Муратова “Стара фортеця” – екранізація однойменної повісті Володимира Бєляєва. У 1974 році Муратов зняв драму “Гуси-лебеді летять”, у 1976 році – телевізійний фільм “Щедрий вечір”.
Деякі стрічки показували на телебаченні, багато йшли у кінотеатрах. У 1978 році Олександр Муратов зняв фільм “Любаша” за повістю Михайла Матушкіна. Картина мала неймовірний успіх – у кінотеатрах її подивилися понад 5 мільйонів глядачів.
Творчість у 1980-х роках
У 1980-х роках Олександр Муратов активно працює на телебаченні, створює телефільми та серіали. У цей період змінюється кінематографічне середовище: з’являється можливість працювати у нових форматах та порушувати складніші, особистісні теми. У 1982 році відбулася прем’єра двосерійної телевізійної драми Муратова “Ранок вечора мудріший”, а незабаром на екрани вийшов кримінальний детектив “Перегони по вертикалі” за сценарієм Аркадія та Георгія Вайнерів. У цей же період режисер зняв фільми, в яких зачіпалися моральні та етичні конфлікти: “Золотий ланцюг” (1986), “Здійснити всяку правду” (1987), “Помилуй та пробач” (1988).
Екранізації української літератури у 1990-х роках
Після розпаду СРСР та здобуття Україною незалежності Муратов звертається до національної літератури. З 1991 по 1996 рік він створив серію фільмів за творами українського письменника Михайла Хвильового: “Танго смерті” (1991), “Дорога нікуди” (1992), “Геть сором!” (1994), а у 1996 році вийшла у прокат екранізація роману Валер’яна Підмогильного “Вальдшнепи”. Ці фільми сприяли відродженню української культури та національної самосвідомості у кінематографі та були відзначені премією Всеукраїнського фонду імені Т. Г. Шевченка.
Внесок у культуру
У 2000-х роках Муратов продовжує працювати над художніми та документальними проєктами, досліджує маловідомі теми історії та культури України. Серед робіт Муратова тих часів – телефільм “Провінційний роман” (2001), документальний проєкт “Арнольд Марголін – видатний українець та єврей” (2003), телевізійна новела “Татарський триптих” (2004) за мотивами творів Михайла Коцюбинського та “Вбивство у зимовій Ялті” (2007).
Викладацька та громадська діяльність
Олександр Муратов викладав режисуру та сценарну майстерність у Київському національному університеті театру, кіно та телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Також він брав участь у різноманітних культурних форумах та фестивалях, включно з обговореннями розвитку українського кіно, питаннями цензури, мови та ідентичності. У 2000-х роках він виступав із публічними лекціями та був запрошеним учасником кінематографічних дискусій в українських культурних центрах та університетах.
Олександр Ігорьович помер у Києві 14 квітня 2025 року – за тиждень до свого 90-річчя.
Олександр Муратов – режисер, який пройшов шлях від радянського до незалежного українського кіно. У його фільмах порушувалися важливі соціальні теми, показувалися складні людські характери та внутрішні конфлікти. У пізніші роки він дедалі більше звертався до української історії та культури, і його роботи відіграли важливу роль у розвитку українського художнього та документального кіно.
Список використаних джерел інформації:
