Кінотеатр “Салют” був побудований у Харкові на проспекті Героїв Сталінграда – районі, який у 1970-х роках тільки починав забудовуватися. Для багатьох мешканців кінотеатр був не просто місцем, де дивилися кіно. Це було перше побачення, перша індійська мелодрама, перший “Термінатор” наприкінці 1980-х років. Черги до каси, запах пилу та клею на ковроліні, дитячі ранки. “Салют” був частиною життя цілого покоління харків’ян. За півстоліття свого існування кінотеатр пережив злети та падіння, відображаючи не тільки зміни у кінематографі, а й трансформацію усього суспільства. Далі на kharkov-trend.
Будівництво та відкриття
Кінотеатр “Салют” був побудований на початку 1970-х років, коли Харків активно забудовувався та розвивався. Проєкт кінотеатру був типовим для архітектури радянського часу: функціональна будівля без зайвих прикрас з акцентом на місткість та зручність глядачів. Такі будівлі будувалися у десятках міст СРСР – у Києві, Мінську, Одесі та інших. Проста прямокутна коробка з фасадом, що був оздоблений алюмінієвими панелями, два кінозали та масивні двері зі скла. Проте всередині – червоні оксамитові крісла, щільні штори, світло від безлічі люстр та проєктор, який клацав у кабіні над залом. Люди згадували, що коли починалася заставка, у залі стояла повна тиша.
Відкриття “Салюту” відбулося у 1971 році. У районі, що тільки будувався, ще не було кінотеатрів, і “Салют” швидко став популярним та улюбленим місцем серед мешканців. У будівлі було два зали – великий та малий. Велика зала була розрахована на 500 глядачів, мала – на 150. Такий формат дозволяв показувати одночасно різні фільми, обслуговувати як дорослу, так і дитячу аудиторію.
Золота ера кінотеатру: 1970-1980-ті роки
У 1970-1980-х роках кінотеатр “Салют” був центром культурного життя району. Тут показували все – від новинок радянського кіно до іноземних фільмів, які через жорстку цензуру надходили із затримкою на роки. Особливо любили глядачі індійське кіно з піснями та танцями, яке у “Салюті” йшло цілими блоками.
Черги до каси були нормою. Люди приходили заздалегідь, купували квитки та гуляли сквером поруч. Працювали ранкові сеанси для дітей – мультфільми та казки. Вечорами збиралися підлітки та дорослі, а на свята відбувалися ранки для малечі. Люди згадують чергу до каси, запах попкорну та газованої води, розмови у фойє. Для багатьох це було не тільки кіно, а й місце для зустрічей та спілкування.
Технічне оснащення в ті роки було стандартним для радянських кінотеатрів. Проєктори працювали на плівках 35 мм, звук спочатку був монофонічним, пізніше модернізували до стерео. Крісла – дерев’яні з тканинною оббивкою, які пізніше були замінені на більш м’які. Зал був обладнаний звукоізоляцією, щоб мінімізувати шуми.
Зміни після 1991 року
Розпад СРСР та перехід до ринкової економіки кардинально змінили стан справ. У 1990-х роках “Салют” натрапив на серйозні труднощі. Поява відеокасет, пізніше DVD, а потім й інтернету – всі ці фактори відтягували глядача від класичного кінотеатру. Бюджет на утримання та модернізацію “Салюту” скорочувався, обладнання застаріло, оновлень практично не було. З’явилася конкуренція – сучасні приватні кінотеатри з новітнім обладнанням та зручними залами. “Салют” же залишався у минулому столітті: без кондиціонерів, із застарілим звуком та невідремонтованими залами.
Закриття та запустіння
У 2004 році кінотеатр “Салют” був закритий, а сама будівля опечатана. Частина обладнання була розібрана, а решта залишилася гнити всередині. Будівля перейшла в оренду компанії “Кіноцентр”, до складу якої увійшли також інші об’єкти, однак на ремонт коштів так і не знайшлося. Спроби відновити роботу “Салюту” ні до чого не призвели: власники не отримали фінансування, оренда ділянки залишалася обтяжливою, будівлю було виставлено на продаж.
Вже у 2009 році кінотеатр повернули у комунальну власність. Протягом наступних 13 років будівля кінотеатру “Салют” стояла як привид: вікна вибиті, стіни та стеля почали частково руйнуватися, дощ потрапляв всередину, і все вкривалося пліснявою. Місцеві підлітки лазили по будівлі, залишали графіті. На форумах городяни писали, що всередині страшно, пахне вогкістю, висять обірвані афіші та дроти.
Кілька разів надходили пропозиції щодо відродження кінотеатру або перетворення будівлі на культурний центр, але всі вони так і не були реалізовані. Місцеві жителі зареєстрували кілька петицій, закликаючи повернути кінотеатр місту та відновити культурний об’єкт, однак вони не зібрали потрібної кількості підписів.
У лютому 2018 року Харківська міськрада позбавила ТОВ “Кінотеатр Салют” права користування землею та передала її у розроблення ТОВ “Салют+” під будівництво багатофункціонального житлового комплексу. У 2019-му році почалося знесення будівлі.
Історія кінотеатру “Салют” – це не просто історія будівлі. Це історія людей, їхнього дитинства та юності, історія міста. “Салют” живе у спогадах харків’ян. Люди пишуть на форумах, як ходили туди дітьми, як чекали мультфільми вранці, як вперше поцілувалися на задніх сидіннях. Вони пишуть не про будівлю, а про час, якого більше немає. Адже для багатьох “Салют” був місцем, де починалося доросле життя, і саме тому його втрата відчувається особливо гостро.
Список використаних джерел інформації:
