Легендарному рокеру України могло б виповнитися 53 роки. Далі на kharkov-trend.
Не варто нікому пояснювати, що на питання “Найкращий виконавець України” відповідь буде складатися з двох слів – або Андрій Кузьменко, або Кузьма Скрябін. І обидва варіанти – культові для всієї України, бо прихований сенс у обох єдиний. Життєпис та біографія друга кожного рядового українця наразі відомий кожному.
“Якщо б ти сказала: “Відомого скрипаля Олега Баяна, ми б тобі все одно простили”
(Ганна Семенович та Андрій Кузьменко на зйомках “Машини часу”, 2013 рік)
Навіть мені, оскільки там, звідки я родом (а саме з Луганської області), був в пріорітеті скажений бунтівний панк-рок, а ось з телефонів юнаків мого дитинства лунав російський реп у виконанні Долматова, Вакуленка та іншої “музики”, від якої в мене йшла кров з вух. Поділюся навіть тим, що в деяких місцевостях готові були навіть відлупцювати, якщо ти слухав не те, що слухають правильні “пацани”… Та дякувати Богу, що тоді в школу з дому я виходив, як вікінг, готовий роздирати кривдників, тож боятися мені було нічого.
(До речі, пам’ять Кузьми вшанував навіть гравець “Металіста”, Едмар. Це фото зроблено у 2012 році, проте футболіст виклав його у власний Інстаграм у день загибелі співака, 2 лютого 2015 року)
А з Кузьмою я вперше познайомився у 2003 році, коли телеканалом “Інтер” транслювався телепроєкт “Шанс”. І щось мене таке там зачепило, немов від усього цього я відмовлятися вже не мав права.. Мені почали заходити пісні гурту “Скрябін”, і все, що я побачив по телеканалах “УТ-1” та “УТ-2” (прикиньте: я, народжений у 1996 році, досі це пам’ятаю) записував на касетний магнітофон, підставивши до динаміку телевізора “Sanyo”. Спочатку “Казка”, “Той прикрий світ”, а далі “Птахи” і “Танець пінгвіна” – я від того кайфував! І можете навіть не питати: в питанні конфлікту між родиною артиста та музичним лейблом “Moon Records” я цілком і повністю виступаю на боці родини Кузьми!
(виступ гурту “Скрябін” у Харкові, 2014 рік. Архів арт-кафе “Корова”)
А далі, перед переїздом до Харкова – натрапив на телепроєкт “Машина часу”, і то відрив голови! Бо це й виступило якимось знаком мені вступити на істфак, де я відучився п’ять років. Ну а коли я вже переїхав у Харків, то там, на другому курсі універу мене й застала новина, що Андрій загинув. Я бачив те, як по всій Україні повиходили на вулиці люди, запалювали лампадки, співали пісні – видно, що вшановували пам’ять справжньої Людини, яку тепер навряд чи зустрінеш у теперішніх реаліях.
До смерті, і довше
(Вшанування пам’яті музиканта на Майдані Конституції. фото зроблене в день загибелі, 2 лютого 2015 року)
Отак, і 17 серпня на вулицю Римарську, біля муралу, присвяченому музиканту, поруч з харківською філармонією, відбулося святкування пам’яті Дня Народження Кузьми. Святкування відбулося о 20:00, де зібралося близько 200 персон. До речі, дизайн харківського муралу похвалила мати музиканта, Ольга Кузьменко.
(мурал, присвячений Андрію біля філармонії)
Як можна бачити, твори музиканта для людей продовжуються залишатися актуальними. Так от, наприклад, за мотивами оповідання Андрія “Я, “Побєда” і Берлін”, відзнято пригодницький однойменний фільм. Фільм розповідає про того самого, невідомого Андрія, якого не знав ніхто, і який проходив цілий етап перетворення з юності у доросле життя. Про сам фільм, у якому я мав честь зіграти, і про що буде окрема мова, вже повідомлялося. Лише нагадаю, що режисеркою стрічки виступила Ольга Ряшина, а роль Кузьми виконав актор Іван Бліндар.
(Іван Бліндар на знімальному майданчику. Фото видання “Телегід”)
Сам фільм варто чекати за прогнозами вже восени цього року. Проте останнє слово за трейлером фільму, який незабаром має вийти – там вже буде відома офіційна дата. А поки що дозволю собі закінчити цю розповідь словами: “Кузьма живий корабель, і він живе, поки ми його пам’ятаєм!” І це кажу вам я, медійний діяч!
Зробіть порядок в своїй голові.