У Харкові було знято тисячі чудових кінокартин, здебільшого це були документальні фільми. Прославили рідне місто й кілька художніх фільмів, один з яких навіть став володарем престижних світових нагород. Та здається, що Харків мав усі шанси стати найважливішим містом кіноіндустрії України, але, на жаль, не склалося. Але від цього харків’яни не стали менше любити кіно, а навіть навпаки – у Харкові величезна кількість кінотеатрів, де постійний аншлаг. А невеликі кіностудії, як раніше, так і зараз, продовжують випускати найцікавіші документальні та розважальні фільми та передачі. Якою була історія кінематографа у Харкові? Можна повернутися на понад сто років тому і подивитися, як це було. Далі на kharkov-trend.
Як починалася історія
Почалася вона далекого 1896 року, влітку – 7 липня. Цього дня у Харкові відбулася перша демонстрація кінематографа. На жаль, назви стрічки не збереглося. Це була грандіозна подія для харків’ян – такого дива вони ще не бачили. Для кінця 19 століття показ кінофільму був чимось неймовірним не лише для Харкова, а й для всієї держави. І це лише за пів року після того, як у грудні 1895 року брати Люм’єр офіційно відкрили еру кінематографа в Парижі.
Буде вірним сказати, що засновником харківського кінематографа став видатний харківський фотограф Альфред Федецький. Він створив перший документально підтверджений фільм у всій російській імперії. Це була кінохроніка під назвою “Урочисте перенесення чудотворної ікони з Курязького монастиря до Харкова”. Вона вийшла на екран 30 вересня 1896 року, зробивши Федецького першим кінематографістом не лише Харкова, а й усієї країни.
Фільми, зняті у Харкові та області
В останні роки 19 століття Альфред Федецький встиг у Харкові зняти ще дві кінострічки:
- “Джигітовка козаків Першого Оренбурзького козачого полку” (15 жовтня 1896);
- “Оглядання Харківського вокзалу в момент відправлення поїзда з начальством, яке знаходиться на платформі” (4 листопада 1896 року).
Коли стало зрозуміло, що кіно, це не просто розважальна, а й дуже вигідна справа, з’явився підприємець купець. Ним був Дмитро Харитонов, який невдовзі став першим кінобізнесменом Харкова. У 1908 році він відкрив свій перший кінотеатр, а вже за кілька років почав фінансувати власну “кінофабрику”. Її філії були розташовані в Києві, Одесі, Ростові-на-Дону та Санкт-Петербурзі. Співпрацюючи з харківським режисером Олексієнком, у 1909 році харківська кіностудія випустила перше звукове кіно за мотивами творів Гоголя. Звук, звичайно, був жахливої якості, але через те, що це було небачене для того часу – глядачі були в захваті. Успіх надихнув на створення нових фільмів та в період з 1910 по 1912 роки Олексієнко за підтримки Харитонова випускає такі фільми:
- “Москаль – чарівник” (за Котляревським);
- “Кум мірошник або Сатана в бочці” (за Дмитренком);
- “Сватання на вечорницях” (за Дмитренком);
- “Як ковбаса та чарка, то пройде і сварка” (по Старицькому);
- “Бувальщина або на чужий коровай очей не поривай” (по Весольському).
Кіностудію у Харкові Харитонов вирішив не будувати, а вклав кошти у створення Одеської кіностудії. Та все ж у Харкові було знято знамениті фільми або значні їх епізоди. Ось деякі з них:
- “Людина з кіноапаратом” (реж. Дзиги Вєтров, німий фільм, що посів 8 місце серед німого кіно всіх часів);
- “Біжин луг” (реж. Сергій Ейзенштейн, знімав у селі Лозова);
- “Щорс” (реж. Олександр Довженко);
- “Дзеркало” (реж.Андрій Тарковський, знімав частину фільму у Харкові);
- “Весілля в Малинівці”;
- “Тореадори з Васюківки”.
Перші кінотеатри
Без кінотеатрів було б неможливим подивитися жодний фільм, особливо на початку 20 століття. Їхня поява є важливою частиною історії кінематографа в нашому місті. У Харкові перший кінотеатр з’явився 1908 року. Його відкрили французькі брати Боммер на вулиці Катеринославській (сучасний Полтавський шлях). Назву кінотеатр носив на честь імені власників, але після революції 1917 року неодноразово її змінював.
Другий кінотеатр у Харкові відкрив Дмитро Харитонов у 1908 році на вулиці Сумській, 5. Він мав назву “Ампір” та приймав глядачів до 2008 року. Однак, після цього був закритий, оскільки не зміг би витримати конкуренцію з сучасними кінотеатрами міста, що швидко будуються.
Третім кінотеатром, який увійшов в історію кінематографа Харкова, став кінотеатр “Спорт”, що відкрився у будівлі Свято-Дмитрівської церкви на вулиці Свердлова, 44. Кінотеатр пропрацював до початку 1990-х років та потім будівлю було повернуто Українській церкві.
Кінотеатри минулого століття повністю відповідали кінопрокату того часу та задовольняли потреби глядачів. Але технології швидко розвивались і для показу сучасних фільмів вже були потрібні зовсім інші вимоги. У Харкові до початку військових дій працювало понад десяток суперсучасних кінотеатрів, оснащених системами “Multiplex” та “IMAX”.
Історія харківського кінематографа показує, що Харків завжди був передовим містом у різних напрямках. Та нехай не вдалося зробити Харківський Голлівуд, зате вдалося зробити неоціненний внесок у розвиток українського кінематографа, а також подарувати світу талановитих акторів.
