Михайла Щепкіна називають основоположником українського реалістичного театру. Все своє життя чоловік присвятив розвитку сценічної майстерності, адже пропагував абсолютне перевтілення актора у свого героя або так званий “театр перевтілення”. Далі на kharkov-trend.
Попри своє російське походження, Михайло Щепкін захоплювався Україною та завжди користувався нагодою гастролювати її містами. Зацікавившись старовинною історією харківського театру, актор мріяв одного разу опинитися на його сцені. Талант та цілеспрямованість привели чоловіка до його мети, проте чи справдилися його очікування?
Біографія Михайла Щепкіна
Народився Михайло Семенович 18 листопада 1788 року. Його батьки були кріпаками та належали до особистої власності графа Г. С. Волькенштейна. Все своє дитинство майбутній актор провів у селі Червоному Курської губернії. Хлопець змалечку мав надзвичайно гарну пам’ять: він з легкістю запам’ятовував тексти пісень та поезію. Завдяки своїм здібностям у віці 6 років Михайло вже опанував основи грамоти та навіть навчився грати на гуслях. Цим користувалися у родині графа, тому Михайлові часто доводилося виступати перед Волькенштейном та його гостями, розважаючи їх.
Семирічний Михайло вперше дізнався про акторську гру, коли почав брати участь в організації вистав для домашнього театру графа. Він із захватом спостерігав за процесом створення декорацій, а також прислухався до звучання ще невідомих йому музичних інструментів. У якості актора Михайло Щепкін опинився на сцені, коли був учнем другого класу Суджанського народного училища, зігравши у виставі за комедією О. Сумарокова “Вздорщица”. Талант Михайла відзначили всі гості, а також викладачі. Закінчивши Суджанське училище, Михайло вступив до Курського губернського училища. Причому за результатами іспитів його зарахували одразу до третього класу. Але і там старанний хлопець ніколи не пас задніх, а завжди показував найвищі результати. Проводити свій вільний час Щепкін обожнював у бібліотеці І. Богдановича – відомого на той час поета.
Поруч із будинком, в якому жив Михайло, знаходився театр братів Барсових. Щепкін не пропускав жодної вистави та з захопленням дивився кожну з них. У листопаді 1805 року, отримавши дозвіл графа Волькенштейна, 17-річного хлопця було зараховано до трупи театру. Спочатку він виконував дрібні доручення та всіляко допомагав акторам. Потрапити на сцену йому вдалося завдяки доленосному випадку: головний актор вистави запиячив, а Михайло якраз знав всі його слова напам’ять. Тому організатори вистави не мали іншого вибору як доручити виконання головної ролі Щепкіну.
Особисте життя
Особисте життя Михайла Щепкіна склалося напрочуд щасливо. Ще в молодості чоловік закохався в Олену – сироту, яка була за походженням туркенею. Дівчину знайшли солдати у зруйнованому селі поблизу Анапи. Опіку над нею взяла панська родина з сусіднього села Михайла. Там пара й познайомилася. Хлопець і дівчина закохалися один в одного з першого погляду. Попри те, що Олена вже була частиною заможної родини, а Михайло – звичайним кріпаком, дівчина погодилася вийти за нього заміж.
За правилами того часу, після одруження туркеня й сама стала кріпачкою. Проте разом зі своїм коханим дівчина пережила всі негаразди, отримала свободу, переїхала до іншого міста та стала жити в достатку. Оксана народила Михайлу Щепкіну семеро дітей.
Разом вони прожили довге та безтурботне життя. Помер Михайло Щепкін 11 серпня 1863 року в Ялті від невиліковної хвороби легень.
Мрія виступити на сцені харківського театру
Оскільки Михайло Щепкін був доволі освіченою людиною, то цікавився не просто загальною історією, а й розвитком театру. Він як ніхто інший знав про популярність театру Харкова.
У ті часи Харків вважався досить розвиненим містом. Там відкривалися навчальні заклади, бібліотеки, театри. Начитаний Щепкін розумів, що харківський глядач має бути більш вибагливим до актора, тому що освіта грає величезну роль у сприйнятті гри публікою.
У 1816 році Михайло Щепкін вперше приїхав до Харкова з гастролями. Проте навіть ще не переступивши поріг будівлі театру, актор відчув чи не найбільше розчарування у своєму житті. Палка уява Михайла багато років малювала йому ідеальну картинку, що харківський театр має бути сучасним та неповторним. Натомість він побачив звичайну дерев’яну будівлю, яка вже давно вимагала ремонту. На сцену для свого дебютного виступу Михайло Щепкін підіймався вже майже зруйнованими сходами в безпросвітній темряві. За словами актора, театральну трупу підвели й декорації, зіпсувавши один з напруженіших моментів вистави. Тому замість очікуваної трагедії вийшла комедія, яка розвеселила весь глядацький зал.
Період розквіту кар’єри актора
Власник харківського театру Іван Штейн, розуміючи терміновість відновлення будівлі, того ж року спорудив новий театр на вулиці Григорія Сковороди (колишня Пушкінська). Нова будівля була з триярусним глядацьким залом та опалювалася сальними свічками. Загалом вона була не зручнішою за попередню, проте принаймні новою. Популярність нового театру найбільше була зумовлена завдяки майстерності його театральної трупи. До її складу входили талановиті актори того часу: Тетяна Пряженківська, Карпо Соленик, Іван Угаров та інші. Також протягом п’яти років зіркою харківської театральної сцени був і Михайло Щепкін. Він насолоджувався своєю акторською кар’єрою, яка стрімко розвивалася у Харкові.
У 1921 році відбулася вистава, влаштована на честь Щепкіна, а всі виручені кошти планувалося передати йому. Для цього він обрав “Наталку Полтавку” Івана Котляревського. На той час харківський театр успішно пропонував вистави багатьох відомих письменників, у тому числі й Григорія Квітки-Основ’яненка, який також докладав чимало зусиль для розвитку міста.
Михайло Щепкін, маючи російське походження, купався в променях слави харківського глядача. Актор, своєю чергою, працював над розвитком українського національного театру. Після плідної праці в Харкові, чоловік переїхав до Полтави, а згодом – в Москву. Проте він ніколи не забував, де почався його розквіт, тому завжди із задоволенням приїжджав з гастролями до Харкова. Востаннє він виступив на міській сцені у 1850 році.
Щепкінський метод розкриття сценічного образу
Михайло Щепкін багато часу приділяв просвітницькій діяльності. Чоловік часто виступав перед своїми майбутніми колегами на тему акторської та режисерської майстерності. Він ділився досвідом зі своїми учнями та розповідав їм секрети створення успішного сценічного образу під час вистави.
З роками він створив власний метод розкриття сценічного образу, що передбачав нові засоби якісної театральної гри. Актор завжди радив колегам не копіювати картинку з аркуша, а відтворювати правдивість реального життя. Адже талант актора полягає в органічному перевтіленні в образ. На думку чоловіка, справжня професійна гра криється не у створенні умовного персонажа, бо його життя варто жити як своє. Ці ідеї мали назву “театр переживання”, а Щепкіна вважали його основоположником.
Багато відомих діячів театру працювали, спираючись на щепкінський метод розкриття образу. Серед них були Панас Саксаганський, Марія Заньковецька, Марко Кропивницький та інші учні Михайла Щепкіна.
