Відпочинок людей у всі історичні періоди був важливою частиною життя. Хоча побут містян кілька століть тому суттєво відрізнявся від сучасності, способи проведення дозвілля були подібними. Харків’яни у XIX столітті так само, як і сучасні мешканці міста, цікавилися театральними постановками, відвідували концерти, прогулювалися в парках і дивилися фільми у кінотеатрах. Далі на kharkov-trend.
Як відпочивали різні верстви населення
У XIX столітті харків’яни відпочивали різними способами залежно від соціального статусу. Більш заможні містяни відвідували бали, світські заходи та концерти, які часто проводилися в маєтках, а також ходили до театрів. Дворяни та купці полюбляли прогулянки та пікніки у міських парках, катання на ковзанах взимку, а також полювання за містом. Дружини купців часто влаштовували чаювання. Для найзаможніших містян був доступним відпочинок за кордоном, зокрема в європейських курортних містах.
Ремісники, торговці та міщани проводили час в трактирах, кав’ярнях, на міських святах, ярмарках, народних гуляннях і в парках. Викладачі навчальних закладів і студенти частіше ніж інші верстви населення відвідували читацькі клуби та бібліотеки, брали участь у спортивних змаганнях та іграх. Робітники відпочивали на ярмарках, де часто відбувалися танці, пісні, ігри та інші народні розваги, а також у корчмах і на природі.
Театр
Перші театральні постановки, які ставили аматорські театральні групи, у Харкові відбулися ще у XVIII столітті, але саме XIX століття стало для Харкова епохою розквіту театрального мистецтва. У цей період театр перетворився з розваги на важливу частину культурного життя міста і почав відігравати роль не лише способу дозвілля, а й став осередком розвитку, збереження національної ідентичності та просвітництва.
На початку століття вистави проводилися в різних приміщеннях, а впродовж 1874-1891 років театральні постановки відбувалися в будівлі, де за кошти мецената була проведена реконструкція для розташування в ній театру. Ця театральна трупа надалі стала основою для створення професійного театру опери та балету.
Поступово кількість акторів, режисерів і робітників театру ставала дедалі більшою, а театральні вистави користувалися серед харків’ян популярністю, тому в 1891 році театральна трупа переїхала до більшої будівлі Комерційного клубу. Приміщення добре підходило для розташування в ній театру, оскільки у XIX столітті в споруді часто проводилися музичні концерти та урочисті вечори.
Розвиток українського театру
Середина XIX століття ознаменувалася зростанням інтересу до української мови та культури. У Харкові активно розвивалася українська аматорська сцена. Велику роль у цьому відіграли харківські студенти, викладачі, письменники та діячі культури. Харків став одним з осередків зародження українського професійного театру.
У XIX столітті на сцені Харкова виступали відомі українські театральні діячі: Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Панас Саксаганський, Марія Заньковецька. Ці виступи мали успіх серед містян і сприяли розвитку українського театру. Глядачі вперше побачили вистави за творами Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Григорія Квітки-Основ’яненка, який народився на Харківщині й був одним із засновників української драматургії.
Театр у Харкові XIX століття став не лише центром мистецтва, а й майданчиком для обговорення суспільно важливих тем. Через театральні постановки харків’яни знайомилися з новими ідеями, літературними творами, соціальними проблемами.
Цирк
Одним із популярних різновидів дозвілля серед харків’ян у XIX столітті були циркові вистави. Перші виступи циркових акторів у місті почалися ще з XVIII століття, коли до Харкова почала приїздити мандрівна циркова трупа з Москви. Актори демонстрували короткі гумористичні п’єси на ярмарках, виступали клоуни, фокусники, а також дресувальники з ведмедями.
У 1810-х — 1820-х роках у теплу частину року до міста з виступами приїздили три трупи мандрівних артистів. Виступи спочатку проходили на площах біля відомих церков міста. Цим були дуже незадоволені священнослужителі, оскільки люди більш охоче відвідували циркові вистави, ніж богослужіння, тому вистави були перенесені на базарні площі. У 1830-х роках до комедійних акторів у театральних трупах додалися акробати, жонглери та вершники.
Перші стаціонарні будівлі цирків
У другій половині XIX століття у Харкові активно почали створювати тимчасові сцени для виступів, які поступово перетворилися на стаціонарні дерев’яні будівлі цирків. Вони були розташовані переважно на великих площах. У цей же період циркові вистави зацікавили й дворян і купців, які не відвідували аматорські вуличні вистави на початку століття.
У кінці сторіччя в місті було багато дерев’яних споруд, де відбувалися виступи артистів, а цікавість до них ставала дедалі більшою, тому з 1886 року розпочалося будівництво першої кам’яної будівлі цирку-театру купця Генріха Грікке, яке завершилося у 1905 році.
Кінематограф
Кінець XIX століття став періодом народження кінематографа — нового виду мистецтва, який змінив уявлення людей про розваги та сприйняття світу. Харків, як один із найбільших інтелектуальних і культурних центрів, не залишився осторонь цього нового виду мистецтва та способу проведення часу. Наприкінці 1890-х років мешканці міста мали змогу на власні очі побачити перші фільми.
Перший кінопоказ у Харкові
Перший кінематографічний показ у Харкові відбувся 7 липня 1896 року. Показ організував фотограф Альфред Федецький у будівлі театру. Ця подія була першим показом фільму на території сучасної України. Назва показаного тоді фільму не збереглася, але пізніше харків’яни вперше побачили короткі документальні фільми “Прибуття потяга на вокзал Ла-Сьйота”, “Политий поливальник”, “Вихід робітників із фабрики” та інші відомі короткометражні стрічки того часу.
Подія викликала резонанс. Міські газети писали, що глядачі із захватом сприйняли новий жанр мистецтва та різновид дозвілля. Після цього кінематограф став частиною життя містян, а фільми демонструвалися регулярно.
Перші пересувні кінотеатри
У кінці XIX століття у Харкові з’явилися перші приватні підприємці, які володіли власними кінопроєкторами. Вони влаштовували покази на замовлення, особливо під час свят і виставок у парках. Стаціонарні кінотеатри у місті почнуть з’являтися пізніше в наступному столітті.
Покази часто супроводжувалися грою піаніста, коментарями диктора або інколи музичними ансамблями. Фільми були короткими, їх хронометраж вимірювався у хвилинах, а не годинах як у сучасному кіно, але харків’яни у минулому так само проявляли жвавий інтерес до кінематографа.
Знімання перших фільмів
Цікавість до перегляду кіно викликала інтерес і до його знімання. Саме тоді почали з’являтися перші спроби фіксації місцевих подій Харкова. Здебільшого перші оператори фільмів знімали вуличні сцени, святкові процесії або незвичні події міста.
У 1896 році Альфред Федецький зняв документальний фільм про перенесення ікони Озерянської Божої Матері на вул. Катеринославську. Це півторахвилинне відео стало першим фільмом знятим у місті, а також першим фільмом знятим у Російській імперії.
Джерела:
- https://harkiv.novyny.live/pervye-statsionarnye-tsirki-kharkova-istoriia-i-legendy-30112.html
- https://infocity.kharkiv.ua/proisshestvija/v-harkove-banda-trebovala-nesushhestvujushhij-dolg-v-50-tysjach-dollarov-video/
- https://moniacs.kh.ua/uk/tri-istoriyi-pro-harkivskih-aktoriv-seredini-xix-pochatku-hh-stolittya/
