Іван Олексійович Алчевський (27 грудня 1876, Харків – 10 травня 1917, Баку) – видатний російський оперний співак (драматичний тенор), визнаний майстер сцени початку XX століття. Далі на kharkov-trend.
Ранні роки та юність
Іван Алчевський народився 27 грудня 1876 року у Харкові у родині промисловця Олексія Кириловича Алчевського та просвітительки Христини Данилівни Алчевської. З ранніх років в Івана розкрилися музичні здібності. Він навчався гри на скрипці та брав участь у концертах та музично-драматичних вечорах. У 1901 році Іван Алчевський закінчив природничий факультет Харківського університету.
Співу він навчався під керівництвом свого старшого брата – композитора Григорія Олексійовича Алчевського. Надалі вдосконалював свою вокальну майстерність у відомих педагогів: О. О. Палечека та А. В. Панаєвої-Карцової. Влітку 1902-1904 років Алчевський продовжував навчання у Парижі у Жана де Решке та Феліції Литвин.
Творчий шлях
Іван Олексійович Алчевський дебютував 1 жовтня 1901 року у Маріїнському театрі Санкт-Петербурга – виконав партію індійського гостя в опері М. А. Римського-Корсакова “Садко”. У наступні чотири роки він був провідним солістом театру, виконував понад 20 партій, зокрема Германа у “Піковій дамі” П. І. Чайковського та Фауста в однойменній опері Ш. Гуно.
Гастролі за кордоном (1905-1907)
У 1905 році Іван Алчевський вперше вийшов на європейську сцену – дебютував у Брюсселі у театрі “Ла Монне” – одному з провідних оперних театрів Бельгії. Він виконував партії в найвідоміших операх: “Фауст” Шарля Гуно, “Пророк” Джакомо Мейєрбера, “Лоенгрін” Ріхарда Вагнера, “Орфей і Еврідіка” Крістофа Віллібальда Глюка, “Пікова дама” Петра Чайковського та “Манон” Жюля Массне. Чистота голосу та виразність виконання Алчевського були високо оцінені критиками та глядачами.
У 1906 році Іван Алчевський виступав у Лондоні на сцені “Ковент-Гардена” – одного з найпрестижніших оперних театрів світу. Також у 1906-1907 роках співак гастролював у США, де виступав у Нью-Йорку та Бостоні. Він співав основні партії в операх Гуно, Мейєрбера та Чайковського. Алчевський співпрацював з відомими оперними виконавцями того часу, зокрема з Феліцією Литвин та Маттіа Баттістіні.
Москва та Великий театр (1907-1908)
У 1907 році Іван Алчевський повернувся до Росії та став солістом московської Опери С. І. Зіміна – театру, що проіснував лише кілька років, але був високо оцінений серед шанувальників опери. Він виконував головні партії у сучасних та класичних операх й став одним із провідних тенорів Росії. У березні 1908 року Івана Алчевського запросили до Великого театру – головної оперної сцени Росії.
Паризька опера – Гранд-Опера (1908-1910, 1912-1914)
У період з 1908 до 1910 року та з 1912 до 1914 року Іван Алчевський виступав у Паризькій опері – знаменитій Гранд-Опері, де виконував близько 40 партій у класичних та сучасних операх. Однією з важливих для Алчевського подій стало виконання партії Самсона в опері Каміла Сен-Санса “Самсон і Даліла” у 1910 році – він виступав у присутності самого композитора, який високо оцінив його талант.
У період роботи у Парижі Алчевський також брав участь у “Російських сезонах” Сергія Дягілєва, які відбувалися у Парижі та Лондоні. Тут він співав у постановках російської опери разом із такими зірками, як Федір Шаляпін, що сприяло популяризації російської культури за кордоном.
Репертуар
Іван Алчевський мав голос із широким діапазоном, який легко охоплював ноти від ре другої октави до мі-бемоля другої октави. Його виконання вирізнялося багатством тембрових відтінків, тонким та продуманим музичним фразируванням, а також виразною та чіткою декламацією. У репертуарі співака було 55 оперних партій, зокрема Германа (“Пікова дама” П. І. Чайковського), Фауста (однойменна опера Ш. Гуно), Садко (однойменна опера М. О. Римського-Корсакова), Дон Жуана (“Кам’яний гість” О. С. Даргомижського), Хосе (“Кармен” Ж. Бізе), Рауля та Іоанна Лейденського (“Гугеноти” та “Пророк” Дж. Мейєрбера), Самсона (“Самсон та Даліла” К. Сен-Санса), а також партії в операх Р. Вагнера.
Крім виконання оперних арій, Алчевський виступав як камерний співак, його репертуар охоплював твори російських та українських композиторів, зокрема романси С. В. Рахманінова, С. С. Прокоф’єва, М. Ф. Гнесіна, Дж. Енеску, а також народні пісні. Він також брав участь у концертах із симфонічними оркестрами під керуванням А. І. Зілоті та С. А. Кусевицького. А. Кусевицького.
У квітні 1917 року, перебуваючи на гастролях у Баку, Іван Алчевський захворів. Попри нездужання, він вийшов на сцену на вимогу публіки, але після виступу його стан погіршився. 26 квітня (9 травня за новим стилем) 1917 року він помер від менінгіту.
Іван Алчевський залишив значний слід в історії оперного мистецтва. Записи його виступів на грамплатівках були перевипущені фірмою “Мелодія” у 1983 році великим тиражем. На честь співака відбуваються міжнародні конкурси вокалістів, концерти та культурні заходи, що присвячені його пам’яті. У Алчевську його ім’я було надано музичній школі та встановлено меморіальну дошки на його честь.
Іван Алчевський – один із найяскравіших представників російської оперної сцени початку XX століття, чиє мистецтво продовжує надихати наступні покоління музикантів та слухачів.
Список використаних джерел інформації:
