Славу одного з найбільш масштабних проєктів 2010-х років здобула кінострічка, присвячена життю відомого академіка, лауреата Нобелівської премії Лева Ландау. Далі на kharkov-trend.
Знімання її відбувалося на території декількох міст пострадянського простору, а ще в столицях Данії та Великобританії. Проте основним місцем створення такого багатосерійного кінопроєкту з назвою «Дау» став Харків. У цьому українському мегаполісі фільмування тривало з 2008 по 2011 рік.
Подальший текст містить добірку цікавих та маловідомих фактів, пов’язаних з роботою кінематографістів в обласному центрі Харківської області над драматичним фільмом про видатного фізика.
Про фінансування, творця та його задум
Значні інвестиції в проєкт були внесені Міністерством культури України. Ці кошти було взято з державного бюджету. Частково фінансування фільму забезпечувалося й Державною агенцією України з питань кіно.
Але основним спонсором цієї кінокартини вважають російського підприємця-мецената Сергія Адонтьєва.
Режисером фільму «Дау», який згодом викликав чимало суперечок і навіть скандалів, став російський кінематографіст Ілля Хржановський. А його команда переважно складалася з українських фахівців.
Режисер позиціював кінострічку як експериментальний арт-проєкт з елементами реаліті-шоу та неординарним художнім задумом.
Світова прем’єра фільму відбулася в січні-лютому 1919 року у Парижі.
В інтерв’ю Хржановський не раз підкреслював, що фільмування велося без чіткого попередньо прописаного сценарію. Більшість його учасників навіть не мали професійної акторської освіти.
Але ці люди під час знімання відтворювали сцени реального життя й творчо імпровізували, як того вимагав режисер.
У масовці брали участь понад 500 харків’ян. Фільмування велося, незалежно від складності умов. До знімання кожної сцени режисер підходив з максимальною вимогливістю. У результаті більшість епізодів затверджувалися лише після 10 або навіть 15 дублів.
Сюжет «Дау» включив епізоди насильства та бійок, тому думки щодо такої кінодрами виявилися неоднозначними. Прогресивні критики побачили в ній новий рівень взаємодії мистецтва з дійсністю. Та в них знайшлися опоненти, які виявили в сюжеті кінокартини пропаганду культу насильства.
Пізніше на підставі такої негативної оцінки навіть порушили судове слідство щодо підозри в катуванні вихованців Харківського дитячого будинку під час знімання. Але в результаті розслідування, як про це офіційно повідомив сайт Нацполіції у 2021 році, правоохоронцями ознак кримінального порушення знайдено не було.
Декорації та грим Харкова
На період знімань у місті цілим кварталам і вулицям міста повертали автентичний вигляд часів радянської епохи. На цій міській ділянці знадобилося не лише закрити сучасну рекламу, а й оснастити вуличні ліхтарі ретроплафонами.
А ще були встановлені спеціальні підвищення для того, щоб транспорт, який фільмувався, міг рухатися по колу.
Враховуючи те, що протяжність знімального майданчика сягала 6 кілометрів, така робота була непростою й вимагала ретельності.
Загалом у Харкові було зведено 35 знімальних майданчиків. Роль головного з них виконувала локація «Інститут», побудована на місці басейну «Динамо».
Асистент Хржановського, Олександр Осєтров, згадував, як робили на летовищі багнюку, щоб зняти сцену прильоту академіка в Харків. Для цього на місці фільмування вивантажилися півтора десятка самоскидів з чорноземом. Потім завезений ґрунт просочили дизельним пальним, а зверху його полили водою.
Як наслідок, у цій багнюці вгрузала техніка, а люди провалювалися аж до колін. Оскільки транспорту рухатися в таких умовах було просто нереально, на шини автомобілів наділи ланцюги. У такий спосіб, колеса авто змогли проїхати кілька метрів.
Деякі епізоди кінокартини передбачали трюки з легковиками на ковзкій поверхні. Вони були дуже небезпечними для їх виконавців, але членам знімальної групи не вдавалося відмовити режисера від таких ризикованих і моторошних сцен.
Як шукали транспорт?
Пошук старовинних транспортних засобів перетворився для творців фільму «Дау» на справжній квест. Частину їх, а саме 19 автівок, три мотоцикли та велосипед, надав кінематографістам харківський клуб раритетної техніки «Самоходъ».
Відомо, що найстаріший мотоцикл, який брав участь у фільмуванні, був випущений у 1914 році, а наймолодшим авто стала «Волга-21» 1958 року виготовлення.
Але багато автентичної техніки, зокрема, 1930-х років, кінематографістам знайти не вдалося, хоча режисер на цьому наполягав.
Така проблема була вирішена шляхом втілення креативних ідей. Наприклад, фахівці віртуозно гримували вантажівки новішого зразка під аналогічні моделі попередніх поколінь. Крила для машин вони виготовляли власноруч.
А ще учасники знімальної групи знаходили старі запчастини та деталі. Відомо, що довоєнні шини «Голіаф» та автентичне скло для фар, а ще причепи й польові кухні вони відшукали на військових складах. На пошуки цього раритетного обладнання, яке армійці чомусь не здали раніше на металолом, пішло більше ніж пів року.
На екрани кінотеатрів Харкова та України драматичний фільм «Дау» так і не вийшов, але у 2020 році вітчизняним глядачам надали доступ на спеціально створеному інтернет-сайті.
Джерела:
