Харків добре знають в Україні та світі як національний центр освіти, науки та культури. Але про те, як у такому мегаполісі розвивалась галузь мистецтва кіно, широкому загалу практично не відомо. Далі на kharkov-trend.
Ця стаття містить важливу інформацію про харківське кіномистецтво та все, що пов’язане зі зніманням і демонстрацією фільмів у різні часові періоди. Добірка правдивих фактів, наведених у ній, має викликати у харків’ян та інших читачів неабиякий інтерес.
Давно минулі часи: від джерел до розпаду СРСР
Харків став містом, в якому відбувся на українських землях перший публічний сеанс кінопоказу. Організатором цього заходу, що зібрав глядачів у грудні 1896 року, став Альфред Федецький. За професією він був фотографом, причому дуже талановитим і видатним, але додатково захоплювався режисурою, фільмуванням і працював кіномеханіком.
Перший кіносюжет тривалістю в 1,5 хвилини в Харкові був знятий на плівку цим же Федецьким незадовго до першого кіносеансу в місті, у вересні 1896 року. Він зафіксував, як переносили ікону Озерянської Богоматері із Курязького монастиря до Покровського.
Відкриття першого кінотеатру в Харкові відбулося в 1908 році, а ініціаторами цієї події та власниками відповідної будівлі із залом для публічного показу й перегляду кінофільмів стали брати Боммер. Заклад мав назву прізвища своїх засновників. На час відкриття «Боммера» вулиця, на якій височіє і досі ця будівля, називалася Катеринославською. Нинішня його адреса – Полтавський шлях, 6.
Дмитра Харитонова знають як забудовника декількох харківських кінотеатрів, у тому числі фешенебельного «Ампіру» та інвестора в розвиток місцевої кінофабрики й кінопрокату в період з 1909 по 1916 рік. Але насправді цей купець сприяв занепаду мистецтва кіно в Харкові. Пізніше, переїжджаючи до Москви, він забрав з собою все, від фахівців до кіноапаратури та плівок з кінострічками. Відомо, що вчинити так Харитонову допомогли методи залякування й підкупу.
Один із перших кінотеатрів радянської доби, що мав назву «Спорт», був розміщений у будівлі Свято-Дмитрівського храму, на колишній вулиці Свердлова, 44. Автокефальній церкві було повернуте це приміщення тільки після того, як Україна стала незалежною державою.
Найвідоміші короткометражні фільми, відзняті в харківській студії ТБ за радянської доби – це «Шинов та інші» (реж. С. Зелікін, 1965 р.), «Козирна шиза» (кінострічка, створена колективом “ХПІ-Фільм” у 1978 році) та «Міраж» (гумористичний проєкт Н. Зубар, 1984 р.)
Любительським фільмом мистецької значущості, що знімався в першій українській столиці на місцевій телестудії, вважають кіно «Тореадори з Васюківки». Режисером такої комедії для дітей, знятої за мотивами оповідання В. Нестайка, був також Сергій Зелікін. Ця стрічка навіть мала успіх за межами країни – вона була представлена на технічних кінофестивалях ASFF і PJI в Олександрії та Мюнхені, де отримала нагороди.
Епоха незалежності
У період «бурхливих» 90-х років ХХ століття харківськими кінематографістами створювався проєкт «Батуалло». Його авторами були Щелтанцев, Крівуля й Дубровський. Ця гумористична телепередача, яку транслював приватний харківський канал «Тоніс» з 1992 по 1997 рік, включала музичні кліпи та короткі ігрові сюжети. Нерідко її небезпідставно критикували за ненормативну лексику та абсурдність гумору.
З 1996 року Україна стала святкувати День кіно окремо від усього світу, і до таких змін приклали руку харків’яни. Відповідна ініціатива належала фахівцям харківського відділення Союзу кінематографістів. Президентом Леонідом Кучмою була призначена нова дата свята, яке називається Днем українського кіно – друга субота вересня. Його присвятили зняттю першої на теренах України кінострічки про те, як переносилася чудотворна Озерянська ікона.
У 2010-х роках у Харкові продовжують знімати короткометражні фільми, ігрові та напівдокументальні. Приклади цих стрічок – «Where are you from» (режисер харків’янин Дмитро Лавриненко, знімання тривали з 2012 по 2016 рік) та «Сєлькадер» (2016).
Заслуговує на увагу також ліричне кіно з драматичним сюжетом «Скляний», автором якого став Василіян Хачатур. Головний герой цього фільму – харків’янин з амбітними планами, що соціально деградував.
Одним з останніх фільмів, створеним харківським кінематографістом Тимофієм Бінюковим, став документальний проєкт «Рубіж». Його сюжет пов’язаний із подіями на Луганщині та містить кадри з життя міста Харків напередодні повномасштабного вторгнення.
Найновіший кінотеатр у столиці Слобідського краю з вісьмома залами був відкритий у травні 2021 року. Знаходиться цей сучасний комплекс у ТРЦ «Nicolsky» на вулиці Григорія Сковороди, 2-а.
У 2023 році український фільм вперше здобув на культовому міжнародному фестивалі у Лос-Анджелесі «Оскар». Автором цього документального кінопроєкту «20 днів у Маріуполі» з сюжетом про знищення героїчного приазовського міста ворогом у перший місяць війни став уродженець Харкова Мстислав Чернов.
