Лисенко Євген Васильович – ім’я, яке стало символом майстерності та витонченості у світі акторського мистецтва у Харкові. У своїй багатогранній кар’єрі він пройшов шлях від молодого таланту до визнаного майстра, що завоював серця глядачів та відзнаки професіоналів. Його акторська гра вражає своєю виразністю й глибиною, надаючи мистецтву новий зміст. Завдяки педагогічній діяльності він передавав своє знання наступним поколінням та зробив значний внесок у розвиток театрального мистецтва в Україні. Далі на kharkov-trend.
Професійна біографія
Євген Лисенко народився у 1933 році в Харкові. Здобувати театральну освіту поїхав до Москви, де навчався у на той час найпрестижнішій школі-студії МХАТ. У 1955 році став дипломованим актором. У 1956 році разом з випускниками студії був причетний до створення нової студії Художнього театру, яка отримала назву “Современник”. Студійці були зосереджені на неореалізмі, який сформувався після Другої світової війни, проти старої “театральної помпезності”, за демократичний театр. У 1956 році з новими ідеями повертається до Харкова. Він добре усвідомлював, що лише на рідній землі зможе проявити свій талант у повноті.
Всю свою діяльність Євген Лисенко присвятив Харківському театру драми ім. Пушкіна, в якому одразу став провідним актором і працював впродовж 1956-2002-х років, “до останнього подиху”. Варто відзначити, що за рішенням Харківської ОДА від 24 грудня 2022 року, через військову агресію зі сторони “росії”, яка почалася у лютому 2022 року, театр отримав назву “Харківський академічний драматичний театр”.
З 1962 року викладав у Харківському національному університеті мистецтв імені Івана Котляревського, в якому майже чверть століття, у 1978-2002-х роках, обіймав почесну посаду завідувача кафедри майстерності актора. У 1980 році йому надано звання доцента. У 1981 році отримав звання народного артиста. У 1991 році здобув ступінь професора.
Творчість Евгена Лисенка
Варто відзначити, що Євген Лисенко був актором широкого діапазону. Його ролі охоплюють героїко-ліричні та комічні характери. За 45 років творчої діяльності він зіграв понад 200 ролей у театрі та кіно.
Вистава “Відкриття”, в якій Лисенко втілив образ Авілова, отримала першу премію на республіканському огляді сценічних робіт. Після перегляду спектаклю “Темп-1929”, де актор відзначився роллю Гая, Римма Катаєва присвятила йому вірш. Постанова “Темп-1929” у 1975 році була значною подією для театрального життя Харкова, акторська група вразила глядачів своєю емоційною грою “на грані найвищої нервової напруги”, а критики відзначали, що таку “тональність гри” задав саме Євген Лисенко. За роль Прибиткова в “Останній жертві”, у 1996 році артист отримав муніципальну премію імені І. Мар’яненка у галузі театрального мистецтва. Серед інших ролей, доцільно згадати про Лопахіна у “Вишневому саді”, Понтія Пілата у “Майстрі і Маргариті” та Тев’є, у “Поминальній молитві”.
У кіномистецтві Євген Лисенко виділився ролями Харитонова у фільмі “Платон мені не друг”, хірурга Нестеренка у “Другому диханні” та професора Марченко у стрічці “Біла тінь”. Крім того, актор зіграв чимало епізодичних ролей.
Про Євгена Лисенка говорили, що він був “природженим творчим лідером та приреченим на виконання головних ролей”. Він ніколи не полишав внутрішню роботу над кожним персонажем, щоб знайти відгук у серцях глядачів і всі ролі були відзначені глибоким психологізмом.
Педагогічна діяльність
Педагогічна діяльність Євгена Васильовича Лисенка тривала 40 років, він був взірцем педагога. Його уроки майстерності не були нудними, майстер умів запалити до творчого пошуку та домагався, щоб майбутні актори знаходили і розвивали власні таланти. Крім того, він виховував особистості, які мали бути чесним перед собою та іншими людьми. На його думку, чесність – головне в акторській діяльності. Фальш на сцені означав власну нерозвиненість.
У випускників Лисенка міцно вкорінений принцип колективної творчості, вони стійкі у переконаннях, не спокусливі до успіхів та надзвичайно працездатні. Серед вихованців Лисенка: народна артистка О. Сидоренко, заслужений артист О. Дерибас, заслужена артистка О. Богатирьова, О. Ковшун, С. Лістунов та інші. Всі учні визнавали безперечний педагогічний талант, який на їхню думку був навіть “сильнішим” за акторський.
У 1991 році артист був запрошений до наукового товариства імені Т. Г. Шевченка у Нью-Йорк, де читав лекції про сучасні тенденції театрального процесу у Харкові.
Лисенко щиро переймався браком професійних акторів серед викладачів і створив нову фундацію з молодих талантів, щоб посилити творчий потенціал на катедрі майстерності актора. Завдяки йому до викладацької роботи долучились Л. Шульга, О. Беляцький, В Антонов, Л. Дорошенко та інші.
У 2000 році Євген Лисенко став переможцем у номінації “кращий завідувач кафедрою” у конкурсі “Вища школа Харківщини – кращі імена”.
У 2003 році у Харкові, на будинку де жив видатний митець Євген Лисенко була встановлена пам’ятна гранітна меморіальна дошка. Вона стала символом визнання його таланту й безцінного внеску у театральне мистецтво.
