Наталія Миколаївна Фатєєва – легенда радянського та російського кіно, чиї життя та кар’єра сповнені не тільки яскравими подіями та творчими досягненнями, а й випробуваннями. Її життя – це історія про талант, віру в себе й непохитну позицію проти зла. Далі на kharkov-trend.
Ранні роки та початок кар’єри
Наталя Фатєєва народилася 23 грудня 1934 року у Харкові. Її батько, Микола Дем’янович, був військовим, а мама, Катерина Василівна, працювала в ательє. З дитинства вона дуже любила танцювати та співати. Але основним її захопленням була музика. До занять музикою заохочував тато Наталії – він чудово співав та вмів грати на фортепіано. А також він наполіг, щоб Наталя пішла вчитися до музичної школи. Але для того, щоб сім’я змогла придбати піаніно, йому довелося продати дві найкращі пари своїх чобіт.
У 15 років у Наталії з’явилося ще одне захоплення – театр. Вона по кілька разів переглянула весь репертуар Харківського театру опери та балету й Драматичного театру – мріяла стати акторкою. Але в шкільну театральну студію її не взяли через високий зріст.
Як згадувала Наталя: “По материнській лінії рід у нас був домовитий, заможний, селянський. А ось по лінії батька у всіх була схильність до творчості, лицедійства. Тато міг підібрати будь-яку мелодію на фортепіано, взагалі був натурою артистичною, сестри його співали в церковному хорі. Мене теж Бог слухом та голосом не обділив. У дитинстві та юності не вилазила з оперного театру, всі арії знала напам’ять. Пам’ятаю, батько виміняв для мене піаніно за дві пари чобіт, і я стала займатися музикою, вокалом. Але з педагогами ані в музичній школі, ані пізніше, в Харківському театральному інституті, не пощастило…”
У 1952 році Наталя Фатєєва закінчила середню школу та вступила до Театрального інституту Харкова. З усіх абітурієнтів вона єдина склала всі вступні іспити на п’ятірки. Але навчання її в цьому ВНЗ тривало недовго – у 1954 році її відрахували з інституту.
Того ж 1954 року в Харкові з’явилася місцева телестудія, й там же відбувся теледебют Наталії як диктора на каналі. Але зупинятися на досягнутому Фатєєва не хотіла й зовсім скоро вона поїхала з Харкова до Москви – підкорювати столичні підмостки. Їй вдалося вступити до ВДІКу в майстерню Тамари Макарової та Сергія Герасимова. На одному курсі з нею навчалися Людмила Гурченко, Зінаїда Кирієнко та Віталій Матвєєв.
Її яскрава зовнішність та безсумнівний талант дуже скоро привернули увагу режисерів, і вона стала однією з тих актрис, що мали найбільший попит в ті часи.
Зіркові ролі та визнання глядачів
Першу свою роль Фатєєва отримала ще під час навчання у ВДІКу. Це була роль інженера Тетяни Олениної у фільмі “Є такий хлопець” Віктора Івченка.
Потім було ще кілька фільмів – “Стара черепаха”, “Випадок на шахті вісім” та “Справа “строкатих”.
Перша головна роль Фатєєвої була у фільмі Івана Пир’єва “Наш спільний друг”. Актриса зіграла доярку Лізу Горлову. Критик Людвіга Закржевська писала: “Хоча ця роль і не стала для Фатєєвої відкриттям, робота над нею була своєрідним акторським атракціоном, що допоміг виявити деякі доти невідомі сторони таланту акторки: схильність до гумору, легкість та імпозантність (у найкращому сенсі слова) гри”.
Справжня слава прийшла до Фатєєвої у 1960 роках. Її роль у фільмі “Три плюс два” стала культовою, а сама актриса – символом жіночності та чарівності радянського кіно.
Але сама Фатєєва найкращою своєю роботою вважала роль у фільмі “Здрастуй, це я!” Фрунзе Довлатяна. Наталя зіграла Люсю – дівчину, яка сама пішла на фронт. Фатєєва згадувала: “Ролі, які мені довелося зіграти, були здебільшого фоном для чоловічих ролей, допомагали розкриттю того чи іншого характеру. Тому доводилося шукати в драматургічному матеріалі хоча б якісь крупиці індивідуальності, щоб не повторюватися. Люся – людина велика й значна сама по собі. Почуття, які вона відчуває, – аж ніяк не сурогати пристрастей, а живі людські переживання, біль, радості”.
Фатєєва знімалася не тільки у фільмах СРСР, а й за кордоном, бувала на гастролях та навіть з’їздила до США. У 1969 році Фатєєва знялася у радянсько-румунському фільмі “Пісні моря”. Її партнером у зніманні був румунський співак Дан Спетару. В кінопрокаті фільм подивилося понад 36 мільйонів глядачів.
У 1970-х роках Наталя грала в багатьох фільмах, але в жодному з них не отримала головної ролі. Найвідоміші фільми, в яких вона знялася – “Джентльмени удачі”, “Літні сни”, “Розіграш”, “Місце зустрічі змінити не можна”.
За весь час своєї кар’єри Наталя Фатєєва знялася більш ніж у 60 фільмах. Вона працювала з Леонідом Гайдаєм, Ельдаром Рязановим і Георгієм Данелія. Її талант був відзначений численними нагородами: 1965 року їй надали звання Заслуженої артистки РРФСР, а 1980 – Народної артистки РРФСР. У 1999 році вона була нагороджена “Орденом пошани” за внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.
Театр у житті Фатєєвої
Після закінчення ВДІКу, у 1958 році, Наталя почала працювати в трупі Театру-студії кіноактора (зараз – Центр театру та кіно під керівництвом Нікіти Міхалкова). Цей театр-студію було створено спеціально для того, щоб артисти могли грати в театрі, коли в них не було зйомок у кіно. Найвідоміша роль Наталії в цьому театрі – роль мадам де Реналь у виставі “Червоне й чорне” режисера Сергія Герасимова.
У 1960 Наталію запросили до Театру імені Єрмолової. Про роботу в цьому колективі актриса згадувала: “Близько трьох років я працювала на договорі в Театрі імені Єрмолової. Зіграла Дашу в п’єсі Назима Хікмета, Патрицію Хольман у “Трьох товаришах”. Мене запрошували в штат, обіцяли серйозні ролі, але я не могла розірватися на частини. У той час вже посипалися запрошення у кіно, але ж треба було ще на своїх плечах тягнути господарство, утримувати сім’ю…. Загалом, з театру я пішла…”
Наступного разу на сцену Фатєєва вийшла лише у 1990-х роках. Вона зіграла в антрепризі “Арт-центру” у п’єсі Жана Пуаре “Сюрпризи сімейного вікенду”. У 2000 Наталя грала на сцені театру “Незалежний театральний проєкт” (зараз – театр “Ательє”). А 2003 року на сцені Театрального центру на Страсному бульварі відбулася прем’єра вистави “Любов до англійської м’яти”, в якій Фатєєва зіграла злочинницю Клер Ланн.
Особисте життя: любов та випробування
Особисте життя Наталії Фатєєвої було насиченим та складним – заміжньою вона побувала тричі. Її першим чоловіком був Леонід Тарабаринов – актор, з яким Фатєєва познайомилася під час навчання в Харкові. Але цей шлюб не був довгим, адже Наталя поїхала до Москви, а Тарабаринов залишився.
Вдруге Фатєєва вийшла заміж за режисера Володимира Басова, від нього вона народила сина Володимира, який теж став актором та режисером. Їхній шлюб тривав кілька років.
Третій шлюб із льотчиком-космонавтом Борисом Єгоровим також закінчився розлученням, але в цьому союзі народилася дочка Наталя.
Стосунки з дітьми в актриси складалися непросто. Син Володимир Басов-молодший згадував, що мати була суворою та вимогливою, що іноді призводило до конфліктів. Дочка Наталя, попри спробі піти стопами матері, не змогла побудувати успішну кар’єру в кіно, й це стало причиною розбіжностей між ними.
Наталія Фатєєва: громадська діяльність
Наталія Фатєєва завжди брала активну участь у долі країни. У 1990-ті роки вона вступила в партію Демократичний вибір Росії, а потім – у Союз правих сил. У 1996 році вона була довіреною особою Бориса Єльцина на президентських виборах. А у 2011 році приєдналася до Партії народної свободи та брала участь у мітингах на підтримку демократичних реформ.
Актриса не боялася висловлювати свою думку на незручні та гострі політичні питання. У 2014 році вона підписала звернення діячів культури проти політики президента Володимира Путіна щодо України та анексії Криму. У 2022 році вона засудила російське вторгнення в Україну, закликаючи до миру та діалогу.
Випробування: здоров’я та стійкість
Останніми роками Наталя Фатєєва зіткнулася з серйозними проблемами зі здоров’ям. Вона перенесла кілька операцій, одна з яких пройшла невдало, що призвело до ускладнень та обмежило її рухливість. Однак, попри фізичні труднощі, акторка зберігає силу духу та продовжує цікавитися громадським життям. А її будинок в Москві став прихистком для багатьох безпритульних котів, якими вона опікується з любов’ю та увагою.
Наталія Фатєєва: жінка-легенда кіно
Сьогодні ім’я Наталії Фатєєвої звучить із незмінною повагою. Вона не просто актриса – вона ціла епоха в кінематографі, приклад сили, незалежності та стійкості. В її героїнях глядачі бачили себе, мріяли, надихалися, вчилися бути сміливими та вільними.
Вона не боялася змінювати своє життя, приймати важкі рішення, йти проти течії. Її голос завжди звучав голосно – в кіно, у суспільному житті, в особистих переконаннях. Навіть коли здоров’я стало підводити, вона залишалася вірною своїм принципам, не втрачала інтересу до життя, до мистецтва, до долі країни.
Наталя Фатєєва – не тільки зірка кіно, це й просто людина з добрим серцем, із залізним характером та незмінною відданістю улюбленій професії. Її фільми назавжди залишаться в історії, а її образ – у серцях мільйонів вдячних глядачів.
