Євген Юзефович Гімельфарб народився 17 лютого 1942 року у Свердловську РРФСР (зараз – Єкатеринбург) – туди була евакуйована з Одеси його мати під час Другої світової війни. Батько Євгена – Юзеф Аронович Гімельфарб – працював головним режисером театру ляльок, і це багато у чому визначило вибір професії Євгеном. Далі на kharkov-trend.
Освіта та театральна діяльність
Після повернення до Одеси Євген Гімельфарб здобув освіту в Одеському театрально-художньому училищі (закінчив у 1966 році), а потім продовжив навчання у Харківському інституті мистецтв та у 1975 році здобув диплом режисера лялькового театру.
Професійна біографія Євгена Гімельфарба охоплює безліч міст та театрів. З 1970 року він працював режисером в Одеському обласному театрі ляльок. У 1977-1987 роках був призначений головним режисером Алтайського крайового театру ляльок у Барнаулі. З 1987 по 1991 рік Євген Гімельфарб був художнім керівником Ярославського театру ляльок. Потім понад десять років (1991-2002) очолював Харківський державний академічний театр ляльок. У 2002 році він повернувся до Одеси на посаду головного режисера обласного театру ляльок.
Робота Євгена Гімельфарба у Харківському театрі ляльок: 1991-2002 роки
З 1991 по 2002 рік Євген Гімельфарб був головним режисером Харківського державного академічного театру ляльок. Це був важливий період як для самого режисера, так і для театру, який на той час переживав серйозні зміни після розпаду СРСР. Під керівництвом Євгена Гімельфарба у театрі з’явився новий репертуар, який був орієнтований не тільки на дітей, а й на підліткову та дорослу аудиторію.
Він послідовно робив межі лялькового театру ширшими – додав до репертуару твори серйозної світової літератури.
За період роботи у Харкові він поставив багато цікавих спектаклів, серед яких:
- “Декамерон” (1992) – вистава для дорослих за мотивами новел Джованні Боккаччо. Постановка привертала увагу нестандартним сценічним рішенням.
- “Казки Андерсена” (1992) – вистава, у якій Гімельфарба об’єднав кілька казок.
- “Майстер і Маргарита” (1996) – складна та серйозна робота за мотивами роману Михайла Булгакова. Постановка роману у ляльковому театрі була великою рідкістю, а вистава привернула інтерес як глядачів, так і критиків та театрознавців.
- “Любов дона Перлімпліна” за п’єсою Ф. Гарсіа Лорки (1997) – камерна вистава для дорослих.
- “В гостях у дідуся Корнія” (2000) – вистава для дітей за творами Корнія Чуковського.
Під час роботи у Харківському театрі ляльок Євген Гімельфарб приділяв особливу увагу не тільки репертуару, а й роботі з акторами. Він домагався точності в управлінні лялькою, живої та виразної гри. Євген Гімельфарб сформував свій творчий підхід до постановок, він віддавав перевагу камерним виставам з чіткою режисерською концепцією, уникав прямолінійної подачі творів та прагнув виразності у кожній деталі.
У цей період Харківський театр ляльок активно брав участь в українських та міжнародних фестивалях. Вистави Гімельфарба отримували позитивні відгуки, а сам театр став одним із провідних лялькових театрів країни.
Викладацька діяльність
Разом з роботою режисером Євген Гімельфарб активно займається викладацькою діяльністю. Він навчає студентів в Одеському театрально-художньому училищі. А з 2000 року Євген Гімельфарб викладав на кафедрі театру ляльок у Харківському інституті мистецтв (зараз – Харківський національний університет мистецтв імені Котляревського). Він читав курс режисури та сценічної практики, брав участь у підготовці дипломних вистав. Деякі з його студентів надалі стали акторами та режисерами театрів ляльок в Україні та за її межами.
Лялькар, який розмовляє з дорослими
Попри те, що Євген Гімельфарб – режисер театру ляльок, він послідовно руйнує стереотипи про цей жанр як винятково “дитячий”. У його виставах звучать серйозні теми – від самотності до філософії смерті, від пошуків сенсу життя до іронії. Ляльки у його виставах виконують не тільки роль персонажів п’єси, а й стають важливим художнім елементом, через який режисер передає ідею вистави. Євген Гімельфарб співпрацював з митцями, які створювали оригінальні ляльки у різних техніках – маріонетки, тростинні, предметні.
В інтерв’ю Євген говорив: “Лялька не обмежує – вона звільняє. Вона не схожа на людину, але може говорити про людину більше, ніж актор”.
Євген Гімельфарб у кіно та літературі
Гімельфарб також пробував себе у кіно. У 1989 році він зняв короткометражний фільм “Клоунада” за мотивами творів Данила Гармса. Гімельфарб зберіг у фільмі притаманну для Гармса абсурдність та додав елементи клоунади й театральної гри, які були близькі його сценічним роботам.
Крім того, він пише вірші та п’єси, здебільшого для театру ляльок, й робить авторський репертуар у театрі різноманітнішим.
З 1997 року Євген Гімельфарб є персональним членом Міжнародної спілки діячів театру ляльок (UNIMA). У 1999 році йому було надано звання Заслуженого діяча мистецтв України.
Станом на початок 2025 року Євген Гімельфарб продовжує працювати в Одеському театрі ляльок, а його вистави так само йдуть на сцені та збирають безліч глядачів.
Список використаних джерел інформації:
