Майже всім відомо, хто такі музиканти та композитори. А як називається фахівець, який дивиться на музику з наукового погляду? Це музикознавець. Хто проводить аналіз музики, з виявленням її сильних та слабких сторін? Такий фахівець називається музичний критик. Ці професії – одні з найрідкісніших та найскладніших, хоча при цьому, вони дуже цікаві та важливі. Наша харків’янка, Зінаїда Борисівна Юферова – це музикознавиця та музична критикиня в одній особі. Вона найкраща у своїй справі – зробила величезний внесок у музичну історію не лише Харкова, а й України. З цієї статті більше дізнаємося про життя та творчу діяльність цієї чудової жінки. Далі на kharkov-trend.
Родом із Харкова
Зінаїда Борисівна народилася у Харкові, у 1931 році. З раннього дитинства була закохана в музику та все, що з нею пов’язано. Саме тому батьки віддали її до музичної школи, яка стала першим кроком на шляху розуміння музичної культури. Зінаїда закінчила її за класом фортепіано. Але дівчину найбільше приваблювала сама музика – її структура, напрямки, історія. Цю зацікавленість вона пронесла через все життя.
Навчання продовжилось у Харківській державній консерваторії, на теоретично-історичному факультеті. Там Юферова повністю поринула у дослідження особливостей української музичної культури та її історії. Вона була вражена тією красою та складністю музики, що лежала в основі традиційних українських мелодій. Свої дослідження продовжила в аспірантурі Київської консерваторії, після завершення якої отримала наукову ступінь кандидата мистецтвознавства. Повернувшись до Харкова, працювала педагогинєю у Харківському інституті мистецтв ім. Котляревського (сучасний Харківський національний університет мистецтв). Просто вражає, що наступні 44 роки свого життя, до самої смерті, Зінаїда Борисівна присвятила науковій діяльності, пов’язаній з музикою давніх цивілізацій, сучасною музикою та її джерелами. А також, як музична критикиня, глибоко вивчала творчість українських композиторів.
Праця всього життя
Можна впевнено сказати, що Юферова була видатна музикознавиця. У своїх працях вона настільки детально та зрозуміло описувала той період, коли закладалися основи нової музичної професійної освіти. Його ще називають легендарним, бо це була справжня віха в музичній історії України.
Своїми останніми дослідженнями Зінаїда Борисівна щедро ділилася зі своїми студентами, привчаючи їх розум “бачити” музику, відчувати її та створювати.
Працею її життя по праву вважається вивчення творчості українського композитора Володимира Сокальського. У своїй науковій роботі, дочка Юферової, Олена Рощина, написала про маму: “Вона продовжувала науковий пошук, який перетворився
на творчий подвиг, присвячений відкриттю самобутності творчої спадщини В. Сокальського”. І вона спромоглася не лише розкрити унікальність творчості цього композитора, а й відродити його, повернувши Харкову його спадщину. До праці Юферової приєдналися колеги та студенти Харківського інституту мистецтв. Завдяки такій підтримці, за період, з 1950 року до кінця 1990 року, творча спадщина композитора-критика В. Сокальського була відроджена не лише на Харківській землі, а й по всій Україні. Всі ці неймовірні зусилля Зінаїди Борисівни знайшли відображення в працях, під назвою: “Дон-Дієз Південного краю” та “Симфонія соль мінор В. Сокальського”. Вони були опубліковані за підтримки професора Володимира Борисова.
Зінаїда Борисівна Юферова доклала величезних зусиль, щоб у консерваторіях та університетах мистецтв, які знаходяться у різних куточках України, особлива увага приділялася красі та самобутності української музики. Щоб студенти грали твори талановитих українських композиторів. На жаль, вона пішла з життя у 1991 році та не встигла повною мірою побачити, які плоди принесли її зусилля. Вона б дуже тішилася тому, що кожен сучасний студент музичного вишу нашої країни, добре знайомий із творчістю В. Сокальського та інших чудових композиторів. Видно, як українські композиції та мелодії надихають молодих музикантів. Напевно, саме тому в Україні з кожним роком дедалі більше цікавих, креативних гуртів та виконавців.
