У 19 столітті людям здавалося, що фотографія – це межа чудес, на які здатна людина. Побачити себе збоку, зберегти на рік одну мить і знову повернутись до минулих спогадів – все це змогла подарувати людям фотографія. Але коли картинка почала рухатись та, здавалося, залучила до подій, що транслюються – це призвело глядачів одночасно в шок і захоплення. Наприкінці 19 століття харків’яни змогли відчути такі яскраві емоції, коли вперше в місті показали картину, що ожила, – фільм. Ця стаття розповість, як це було. Далі на kharkov-trend.
Неймовірна подія у саду Шевченка
Важко навіть уявити, з яким хвилюванням чекали харків’яни подію, про яку написала місцева газета. Оголошення було таким: “Небувала новина: жива фотографія, що рухається. Величезний успіх за кордоном, а останнім часом у Москві та Петербурзі. Лише на десять днів!”. Знаменний день настав, та 7 липня 1896 року у закритому літньому театрі Комерційного саду (сучасний парк ім. Т. Шевченка) відбувся перший показ кіно. У дні показів у парку збиралося так багато людей, що здавалося, весь Харків з’їжджався подивитися на диво-картинки.
Про те, який саме фільм показали 7 липня, на жаль, записів не збереглося. Але точно відомо, що протягом десяти днів харків’яни змогли побачити десять різних “сейнематографів”, як їх тоді називали. Серед них були такі фільми:
- “Пожежа в Лондоні”;
- “Міст через Темзу”;
- “Англійські боксери”.
Харків’яни були під величезним враженням від побаченого. Наступного дня після першого показу, у харківській газеті захоплено описувався “сеанс сейнематографа”: “Картини, відтворені синематографом, досить великих розмірів та виходять дуже добре, а деякі з них прямо-таки доводять ілюзії, змушуючи глядачів забути, що перед ними не реальність, а картини”.
Цей сеанс кіно у нашому місті показує, яким був рівень розвитку Харкова наприкінці 19 століття. Впевнено можна сказати, що Харків на той час – це прогресивне місто, що йде в ногу з технологічним прогресом усього світу. Адже лише шість місяців раніше, у Парижі, відбувся перший у світі показ кінематографа.
Харків як центр кінематографу країни
Перший кінотеатр у Харкові відкрився лише через 10 років після першої трансляції фільму, але це не завадило розвитку кінематографу у нашому місті. Натхненний побаченим, за знімання першого фільму (у всій колишній російській імперії) взявся харківський фотограф Альфред Федецький. Він зняв релігійну подію та представив її глядачам у Харківському оперному театрі (будівля сучасної філармонії). Кінострічка мала таку довгу назву, що можна було подумати, що й тривалість її буде відповідною. Але фільм тривав лише півтори хвилини і називався “Урочисте перенесення чудотворної ікони з Курязького монастиря до Харкова”. Ця крихітна кінострічка увійшла до історії Харкова, як перший фільм, знятий безпосередньо у самому місті та показаний у театральній будівлі. Трохи згодом Федецький представив ще кілька хронікальних сюжетів, які харків’яни побачили у стінах оперного театру.
А 1907 року в Харкові відкрився перший кінотеатр “Боммер”, названий на честь його власників – братів французів Боммер. Тут показували фільми різних режисерів того часу. Цікавою особливістю кінотеатру було те, що події, які відбувалися на екрані, озвучували живі актори, які знаходилися за полотном.
Харків, на якийсь час, став центром кіноіндустрії всієї країни. Тут першими показували нові фільми. Першими навчилися знімати свої кіноленти. Завдяки харківському кінобізнесмену Дмитру Харитонову було запущено процес знімання ігрових фільмів, і для цього була своя кіностудія.
У сучасного харків’янина кінострічки тих років, можливо, викликають посмішку. Вони такі наївні та недостатньо динамічні. З того часу кіноіндустрія досягла практично космічних висот. Харків пишатися своєю історією та тими, хто стояв біля початків кінематографа, адже вони зробили неоціненний внесок у розвиток кіноіндустрії нашої країни.
