Харків – це не тільки місто з багатою історією та унікальною архітектурою, а й місце, яке багато разів надихало кінематографістів на створення своїх шедеврів. Багато вуличок й куточків міста дбайливо зберігають пам’ять про минуле, й це робить Харків ідеальною декорацією для багатьох фільмів. Тут, серед старих будівель та чарівних парків, знімають найрізноманітніше кіно – від героїчного та серйозного до зворушливого та смішного. Далі на kharkov-trend.
Поміщик: 1923 рік
Фільм “Поміщик” – це драма режисера Юрія Бикова, яка частково знімалася у Харкові. Фільм розповідає історію про життя поміщика XIX століття. Він від нудьги влаштовує бали у своєму маєтку, полювання, кулачні бої, а також продає або дарує гостям своїх кріпаків.
Деякі сцени фільму знімалися в старих районах Харкова, включно з центральною частиною міста, де збереглися будівлі в класичному архітектурному стилі. А сільські пейзажі були зняті в околицях Харкова. На жаль, до наших днів фільм не зберігся.
Людина з кіноапаратом: 1929 рік
“Людина з кіноапаратом” – це не фільм у звичайному розумінні, а справжній кінематографічний експеримент. Знятий у 1929 році режисером Дзиґою Вертовим, цей німий документальний фільм досі вражає своєю сміливістю та незвичністю. У “Людини з кіноапаратом” немає сюжету у звичайному сенсі. Це щоденник одного дня життя радянського міста, зібраний з кадрів Одеси, Києва та Харкова. Камера фіксує місто, що прокидається, повсякденне життя людей, фабрик, вулиць, транспорту, городян, що відпочивають, а також спортивні змагання, весілля та навіть похорон.
Одним із яскравих епізодів є знімання на Харківському вокзалі, а також у парках та на вулицях міста.
Головне – не те, що показано, а те, як це знято. Вертов створив фільм про сам кінематограф, про його можливості та магію. Це кіно про те, як з’являється кіно.
Сьогодні цей фільм входить в усі списки великих шедеврів кінематографа. У 2012 році він навіть посів перше місце в списку найкращих документальних фільмів усіх часів за версією британського журналу “Sight & Sound”.
Уламок імперії: 1929 рік
У 1929 році режисер Фрідріх Ермлер створив німий фільм про солдата, який втратив пам’ять через контузію під час Першої світової війни. Коли пам’ять до нього повернулася, він опинився в зовсім іншому світі – “помер” він за царя, а “повернувся” за більшовиків.
Дія фільму відбувається в Ленінграді, але у кадрі з’являється будівля харківського Держпрому як символ нової радянської епохи.
Біжин луг: 1937 рік
Сергій Ейзенштейн знімав цей фільм в селищі Руська Лозова та в самому Харкові. Попри свою тургенєвську назву, це фільм про піонера-героя Павлика Морозова, про його конфлікт із “куркулями” та власним батьком в період колективізації. Але у 1937 році Політбюро ЦК КПРС заборонило фільм, “зважаючи на антихудожність та явну політичну неспроможність”, й наказало його знищити. Монтажерам вдалося зберегти якісь матеріали, але у 1941 році вони зникли під час бомбардувань Москви.
Щорс: 1939 рік
У 1939 році Олександр Довженко зняв біографічний фільм про Миколу Щорса – українського революціонера та військового командира років Громадянської війни. У фільмі розповідається про його подвиги та “ідеологічну боротьбу з ворожими елементами”, зокрема, з білогвардійцями та українськими націоналістами. Фільм знято в контексті офіційної пропаганди того часу, спрямованої на вихваляння радянських героїв та зміцнення образу Червоної армії як визвольної сили.
Частково фільмували “Щорса” в селищі Яреськи.
Тореадори з Васюківки: 1965 рік
Екранізація повісті Всеволода Нестайка про пригоди двох хлопчиків із села Васюківка, які вирішили стати тореадорами. Режисер Самарій Зелікін прожив у Харкові близько 20 років, тож й фільмування проводилося в місті та області.
Попри простоту та комізм сюжету, цей фільм про сміливість, мрії та подолання труднощів. “Тореадори з Васюківки” не тільки одразу закохали в себе глядачів, а й отримали багато професійних призів:
Гран-прі на Міжнародному телефестивалі в Мюнхені (1968 рік), головну премію на Міжнародному кінофестивалі в Александрії (1969 рік) та інші.
Чи вмієте ви жити: 1970 рік
“Чи вмієте ви жити?” – це радянський фільм, знятий режисером Олександром Муратовим у 1970 році. В центрі сюжету – Наталя Королюк, випускниця Харківської консерваторії. Вона знайомиться з московським піаністом Олександром Донченком, їде до Москви та виходить за нього заміж. Але зовсім скоро Наталя розуміє, що її чоловік – посередній музикант, який компенсує відсутність таланту зв’язками та грошима. Опинившись в незвичному для себе світі, Наталя усвідомлює свою помилку та повертається додому. Однією з локацій фільмування стала будівля харківського Держпрому.
Петрик у космосі: 1972 рік
“Петрик у космосі” – дитячий фільм про школяра Петрика Махрютіна. Цей хлопчик не тільки фантазер, а й винахідника. Попри скептицизм оточення, його захоплення призводить до несподіваних та захопливих подій.
Знімання фільму проходило в районі Нових будинків та біля Палацу піонерів імені Постишева на площі Свободи.
Дзеркало:1974 рік
“Дзеркало” – кінодрама, яку зняв Андрій Тарковський у 1974 році. Цей фільм – це певне міркування про складні джерела духовного світу сучасної людини та формування її особистості. Сюжет зосереджений навколо присмертного поета Олексія, чиє життя розповідається через спогади про дитинство, юність та зрілі роки. Цікаво, що в зрілості його голос чути за кадром, але сам він на екрані не з’являється.
Всі події представлені з його точки погляду, створюючи глибокий та багатошаровий портрет особистості. “Дзеркало” стало культовим фільмом та увійшло в класику як російського, так й світового кінематографа.
Самотня жінка бажає познайомитися: 1986 рік
Це кінодрама про самотню жінку, яка намагається знайти своє кохання та щастя. В якийсь момент вона вирішує, що їй потрібно змінити свою долю, йде та розвішує в парку оголошення “Самотня жінка бажає познайомитися”. Це тонка та зворушлива історія про зустрічі, розставання й те, що своє життя можна змінити.
Спочатку фільмування фільму планувалося в Києві, але через аварію на Чорнобильській АЕС їх перенесли до Харкова. Основними локаціями були Палац праці – тут знімали ательє, де працювала головна героїня, Сумська – за сюжетом, Клавдія проживала саме тут, Парк імені Шевченка – в цьому парку героїня розклеювала оголошення про знайомство.
Поводир: 2013 рік
“Поводир” – український фільм режисера Олеся Саніна, дія якого розгортається у 1930-х роках на території УРСР. Сюжет розповідає про подорож Україною американського хлопчика та сліпого кобзаря в період репресій проти української інтелігенції й кобзарів.
Знімали фільм в різних куточках України, включно з Харковом. Спеціально для знімання було відновлено перший трактор Харківського тракторного заводу, випущений 1931 року, який до цього 50 років простояв на постаменті перед заводом.
Фільм був адаптований для незрячих глядачів із використанням технології аудіодискрипцїї, що зробило його доступним для широкої аудиторії. “Поводир” отримав визнання як на національному, так і на міжнародному рівнях, ставши важливою подією в українському кінематографі.
“Поводир” знімався в кількох містах України. У Харкові знімали біля Держпрому та Будинку архітекторів, а також неподалік Будинку культури залізничників та Харківської державної академії дизайну та мистецтв.
Матч: 2012 рік
Фільм “Матч” – це фільм про легендарний “матч смерті” у 1942 році між радянськими футболістами та німецькими окупантами. Для відтворення атмосфери передвоєнного Києва знімальна група обрала Харків, де збереглися райони історичної забудови, що відповідають архітектурі того часу.
На Римарській знімали київський Хрещатик воєнних років. А біля будівлі Харківської державної академії культури на Бурсацькому узвозі знімали сцени, що зображують прохід євреїв до Бабиного Яру. Провулок Грабовського, вулиці Червоножовтнева та Університетська були фоном для різних епізодів фільму. А біля Палацу спорту “Авангард” фільмували сцени вибуху будівлі.
Дау: 2019 рік
“Дау” – масштабний кінопроєкт про життя радянського фізика Льва Ландау. Харків був обраний для знімання, тому що в місті добре збереглася архітектура 1930-х років, що дало змогу відтворити атмосферу того часу. Знімали по всьому місту, й багато харків’ян брали в них участь.
На Сумській знімалися сцени міського життя, на вулиці Полтавський Шлях проходило фільмування за участю масовки, де залучили близько 800 осіб. У парку імені Шевченка біля пам’ятника Кобзарю зняли сцени прогулянок та зустрічей головних героїв. Харківський зоопарк також був фоном для деяких епізодів фільму, а ключові сцени зняли на площі Свободи перед будівлею Держпрому. У Будинку культури залізничників на Іванівці був знятий університетський бал – один із важливих епізодів фільму.
Крім того, на вулиці Динамівській, біля басейну “Динамо”, був побудований найбільший на території колишнього СРСР знімальний павільйон площею 6 тисяч м², де відтворили декорації Інституту фізичних проблем АН СРСР і московської квартири Ландау.
Були, звісно, й інші фільми, але про них ми поговоримо вже наступного разу. І хоча Харків – не таке знамените місце зйомок, як Київ чи Одеса, але він теж зробив свій внесок у кінематограф. Адже кіно – це диво, й чарівний Харків в різні роки був не тільки фоном, а й активним учасником безлічі історій. І неважливо, де та коли відбуваються дії цих фільмів – в розкішних садибах, на центральних вулицях міста або в його парках. Харків віддає кожній історії частинку своєї душі. Він допомагає кінематографістам передати те, що неможливо висловити словами – атмосферу епохи, почуття, емоції та переживання людей.
Джерела:
1.https://www.istpravda.com.ua/short/2013/01/14/108098/
2.https://ua.kinorium.com/67295/&ved=2ahUKEwijjZqMjPaLAxWsBhAIHU3oAEQQFnoECEAQAQ&usg
