Початок 19 століття – це той час, коли у Харкові мешкало безліч єврейських сімей. Так склалося історично. Більшість з них зробила неоціненний та грандіозний внесок у культурну історію Харкова. Єврейська родина Букиник подарувала нашому місту, та й світові, прекрасних музикантів – віолончеліста Михайла та скрипаля Ісака. Останній, своєю чергою, передав свій талант двом дочкам, які також стали професійними музикантками. У рамках цієї статті хочеться розповісти історію життя Ісака Овсійовича Букиника, який зробив великий внесок у музичний розвиток нашого міста і, напевно, зробив би ще більше, якби його життя трагічно не обірвалося. Далі на kharkov-trend.
Початок музичного шляху
Ісак народився у Харкові, у 1867 році, в родині, де, мабуть, музику дуже любили та вважали цю навичку край важливою. Такий висновок напрошується виходячи з того, що всіх чотирьох дітей після закінчення школи віддали в музичне училище. Ісак Овсійович закінчив його з відмінністю, отримавши диплом за класом скрипки. Все своє життя він був відданий цьому чудовому інструменту. Букиник був віртуозним скрипалем, його талант високо цінував директор Харківського музичного училища – Ілля Ілліч Слатін. Він бачив у ньому великий потенціал, спостерігаючи за тим, скільки зусиль та старанності вкладав юний Ісак у те, щоб опанувати майстерність гри на скрипці. Згодом Букиник повністю виправдав його очікування, ставши великим майстром.
Крім музичної діяльності, Ісак Овсійович викладав скрипку у Сумській музичній гімназії. При цьому зв’язок із Харківським училищем не втрачав. І це було можливим саме завдяки Слатіну, який постійно викликав його для участі у важливих концертах, що проходили в Харкові. А також залучав до сольних виступів. Скрипка в руках Ісака зворушливо “співала”, тому слухати великих композиторів у його виконанні було величезним задоволенням. Одним із яскравих прикладів прояву майстерності Ісака Овсійовича була його участь у серії концертів Петра Ілліча Чайковського, які проходили у Харкові. Букиник був спеціально запрошений із Сум для участі у цьому історичному заході. На світлинах, зроблених талановитим харківським фотографом Федецьким, в кадр попали Чайковський та Букиник під час цих концертних програм.
Власні досягнення
Букиник був не лише видатним музикантом, а й чудовим викладачем. Завдяки його методам навчання світ отримав висококласних скрипалів. Але ще важливішим було те, що Ісак вміло прищеплював своїм учням любов до такого складного інструменту, як скрипка. Він навчав їх бачити за складним процесом навчання, можливість торкатися почуттів слухачів за допомогою звучання скрипки та передавати свої почуття. За своє життя він навчав скрипалів у:
- Сумської музичної гімназії;
- Музичній школі м. Баку;
- Одеській опері (так само був концертмейстером);
- Харківській музичній школі (з 1918 року).
Одним зі значних досягнень Букиника є музична школа, яку він сам заснував та навчав в неї дітей до 1917 року. Зі спогадів про цей навчальний заклад збереглося безліч позитивних відгуків батьків, які водили до нього своїх дітей. Більшість наголошувала на тому, що юні обдарування ходили сюди із задоволенням та радістю, що є рідкістю для музичних навчальних закладів. Це ще раз підтверджує, що Букиник був здібним викладачем, що вмів знайти правильний підхід до дітей та “запалити” їхні серця.
Також Ісак Овсійович виявив себе, як музикознавець та методист. Він розробив та описав власну методику навчання гри на скрипці. Вона мала популярність, як за життя маестро, так і після неї. Досі його доробками користуються у музичних школах Харкова.
Під великим враженням від творчості Чайковського, Ісак написав глибоку працю про його музику, показавши наскільки тонко відчуває її структуру. А на згадку про свого директора, покровителя та друга Іллю Ілліча Слатіна написав цілий нарис, присвячений його творчому життю.
Праці Букиника Ісака:
- “І. Слатін: Біографічний нарис”, 1898;
- “Як доглядати за струнним інструментом”, 1928;
- “Поради та вказівки скрипалям-самоукам”;
- “Концерти П. І. Чайковського у Харкові”, опубліковано у 1962 році.
Дробицький яр
Життя Букиника було насиченим та повним творчих ідей та планів. Але, на жаль, вибухнула Друга світова війна та внесла корективи у житті мільйонів людей. Родину Ісака це теж торкнулося, особливо з огляду того, яких обертів набирало переслідування євреїв до середини війни. Хоча на початку 1941 року, його перша дружина та дорослі дочки жили окремо один від одного, вони точно не могли і припустити, що “зустрінуться” в одному місці. У 1942 році Ісак Букиник, його перша дружина та старша дочка були вбиті фашистами та поховані разом з іншими євреями у Дробицькому Яру. У меморіальному парку та музеї, присвяченим цим подіям, зберігаються списки всіх євреїв, які втратили там життя. Серед них і Букиник Ісак. Два рідні брати скрипаля та його сестра залишилися живими тільки тому, що задовго до війни поїхали жити та працювати в інші країни.
Незважаючи на те, що життя музиканта так трагічно обірвалося, пам’ять про нього жива – у його творах, працях та, звичайно ж, в учнях. Ісак Букиник – скрипаль та викладач, який залишив цінну спадщину в музичній історії Харкова. Його ім’я у списках видатних випускників Харківського музичного училища – чудовий приклад для нового покоління харківських скрипалів!
