Театральна вистава, у якій поєднуються вокальна й інструментальна музика називається оперою. Вокальна музика призначена для виконання голосом. Через слова та музику, оперні виконавці передають настрої, емоції та почуття. Своїми неповторними голосами вони перевищують звучання оркестру та “піднімають поезію на крилах мелодії”. Видатний харківський оперний співак Костянтин Григорович Шаша володів особливим тембром тенора, який відзначався легкістю, ліричністю та драматичністю. Далі на kharkov-trend.
Непростий вибір професії оперного співака
Костянтин Шаша народився на півдні України у 1929 році, але дуже скоро сім’я переїхала до Харкова, тому що батько навчався у будівельному інституті. Мати хлопчика була творчою особистістю, долучалась до постанов лялькових вистав й сприяла музичній освіті сина. У 1934 році родина Костянтина перебралась до міста Мерефа, тодішнього промислового містечка харківської області, де батько отримав роботу. При місцевому Палаці культури Костянтин почав опановувати гру на скрипці. Згодом сім’я повернулась до Харкова, де Костянтин вступив до музичної школи-інтернату й продовжив займатися музикою по класу скрипки. Однак через слабке здоров’я був вимушений припинити навчання.
Після Другої світової війни, Констянтин Шаша пішов вчитися у вечірню школу, щоб мати можливість продовжити освітній процес. Після її закінчення юнак вступає у технікумі, а згодом у Харківський автодорожній інститут. Паралельно з вивчення технічних спеціальностей брав участь у самодіяльному джаз-оркестрі при Харківському палаці залізничників. У музичному колективі Костянтин грав на скрипці, але дуже скоро стали помітні й визначні вокальні здібності і йому запропонували стати виконавцем естрадних пісень. Після закінчення інституту Шаша поїхав працювати інженером-конструктором у Перм, де скоро став одним з провідних фахівців. Після роботи Костянтин відвідував Палац культури, де займався вокалом та брав участь у конкурсах. Після одного з виступів, йому запропонували роботу у місцевому оперному театрі. Молодий інженер не мав музичної освіти, тому серйозно не сприймав пропозицію.
Здоров’я Костянтина не дозволяло залишатися у Пермі і він переводиться на роботу до Харкова, оскільки у ньому був більш сприятливий клімат для фізичного стану. У Харкові Костянтин працював інженером в науково-дослідному інституті, який мав власний хор. Юнак записався до гуртка й брав активну участь у його діяльності після роботи. Дуже скоро керівник музичного колективу був вражений його особливим голосом і настояв на тому, щоб Шаша пройшов прослуховування у консерваторії. Костянтин Григорович у 28-річному віці віддав перевагу музиці й співу та вступив до Харківської консерваторії на вокальний факультет. Впродовж перших чотирьох років навчання, він вправно поєднував музичне навчання з проєктно-науковою роботою в інституті. На п’ятому курсі Шаша вже сформувався як оперний співак й отримав роботу у Харківському академічному театрі опери та балету імені М. В. Лисенка. Дебютував Костянтин Григорович у ролі Овлура в опері “Князь Ігор”. Таким чином, почалась кар’єра видатного оперного співака.
Творчість та нагороди
Загалом Костянтин Шаша виконав понад 25 різних партій. Серед визначних можна згадати образи з італійських опер, як-от Альфреда у “Травіаті”, Альмавіва з “Севільського цирюльника”, Пінкертона у “Чіо-Чіо-сан” та інші. У музичних творах українських композиторів, Костянтин Шаша був неперевершений у виконанні ролі Петра в “Наталці Полтавці” та Андрія в опері “Тарас Бульба”. Серед опер другої половини ХХ століття варто відзначити сценічні образи Трубадура у “Бременських музикантах”, Єника у “Проданій нареченій” та Петі з “Казки про втрачений час”.
Костянтин Григорович давав сольні виступи у концертних програмах на сценах харківських вишів та Палацах культури. Крім того, гастролював Україною та світом, особливо його любили в Німеччині й Бельгії. Шашу запрошували до участі у концертах присвячених видатним оперним співакам, зокрема пам’яті А. Б. Солов’яненка у 1999 році, А. В. Калабухіна у 2011 році та інших.
У 1980 році володарю неймовірного тенора було присвоєно звання Заслуженого артиста УРСР, а у 2007 році – Народного артиста України.
Педагогічна діяльність
Видатні харків’яни зазвичай пов’язували свою основну професію з педагогічною діяльністю. Константин Шаша вже на початку 1960-х років почав викладати. Активну участь він брав у створенні кафедри музики у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Згодом, був запрошений читати лекції у Харківській державній академії культури, де став завідувачем кафедри хорознавства та хорового диригування.
Визначний педагог виховав понад 100 відомих майстрів оперної сцени. У 1995 році отримав звання почесного професора.
Костянтин Шаша займався науковою діяльністю та є автором кількох фахових публікацій: “Історія вокального мистецтва: конспект лекцій”, “Постановка голосу: програма курсу”. Крім того, три роботи були присвячені народному артисту СРСР, солісту Харківського оперного театру, громадському діячу та педагогу Миколі Федоровичу Манойлу.
Життя Костянтина Григоровича обірвалось у 2021 році. Славетний оперний співак зробив безцінний вклад у розвиток й популяризацію української вокальної школи.